вторник, 25 октября 2016 г.

«Нова хвиля української літератури»


Кожна країна по-своєму унікальна, як унікальна і неповторна її література! Не в кожного з нас є час та можливість відвідати всі країни  світу, але ми маємо можливість відчути душу країни через художні твори, написані її талановитими письменниками. Вони якнайкраще відчувають культуру та побут своєї країни, її менталітет і традиції, оскільки бачать її «із середини». Україна має справжніх літературних митців і дійсно має чим пишатися.  Сучасний письменницький світ насичений новими іменами і творами. Усім відома фраза: «Для того, щоб стати розумним, достатньо прочитати десяток книг, але щоб знайти ті десять, треба прочитати тисячі». Як не загубитися із чого почати пізнавати сучасну українську літературу? Відповіді на ці питання намагається дати бібліотека, презентувавши короткий огляд творчості сучасних українських авторів.
Любко Дереш – це, напевно, один із найзагадковіших та найекзотичніших письменників України.
Свою першу книгу він написав ще у 15років. За що його називають "феноменом української літератури".
Творчість Дереша змушує людину думати, усвідомлювати себе, усвідомлювати світ, себе в ньому.
Його книги важко назвати випадковими, а відокремити читача від автора майже неможливо.
Радимо прочитати: синайський цикл  «Миротворець»,  «Остання любов Асури Махараджа»,  «Пісні про любов та вічність», «Трохи пітьми», «Поклоніння ящірці», «Голова Якова».
Сергій Жадан – "Голос Сходу", так часто називають Сергія Жадана. І не тільки тому, що він родом із Луганської області, а тому, що його література має присмак "пролетарщини", гнилої радянщини у свідомості покалічених людей.
Естетика книг та їх демократичне наповнення свідчать про відвертого та щирого письменника.
Мова пересипана гострим слівцем, але хто власне заперечить, що такою є вся українська мова сучасності.
У його книгах – портрет українців: не зафотошоплений, брудний, чесний та до непристойності відвертий.
Радимо прочитати: проза – «Месопотамія», «Ворошиловоград»,  «Біґ Мак», «Гімн демократичної молоді», «Anarchy in the UKR».
поезія – «Життя Марії», «Вогнепальні й ножові», «Ефіопія».
Лесь Подерв'янський – людина, яка гармонійно поєднує в собі дві різні іпостасі: поважного художника та скандального, епатажного й шокуючого письменника.
Він не заморочується над тим, які слова підбирати, що в усній, що в письмовій мові. Тому обережно: нецензурна лексика.
Але він підходить до цього особливо, а всі гострі словечка майстерно прописує в кожному тексті.
Його творчість – яскраве зображення наших пороків, гріхів, національних рис, комплексів та проблем.
Радимо прочитати:  «Рух життя, або Динамо», «Герой нашого часу», «Гамлєт», «Павлік Морозов».
Світлана Талан  -  написала роман «Коли ти поруч» і відразу стала відомою. За рік було продано рекордний наклад 80 тис. примірників. Авторка пише романи в жанрі «реальних історій», які їй підказує життя. Усі її твори на гостро соціальну тематику. Незмінним лишається єдине: головна героїня її книжок – жінка-українка.
Радимо прочитати: «Коли ти поруч»,  «Не вурдалаки», «Помилка», «Оголений нерв», «Розколоте небо».
Юрій Андруховичйого вважають живим класиком "актуальної" української літератури.
Творчість Андруховича чи не найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. У своїх романах він використовує прийом "текст у тексті", тобто інтертекстуальність.
Традиційні образи та сюжети автор глибоко переосмислює, змінюючи акценти.
Саме він увів в українську літературу карнавальну прозу, яка сьогодні користується неабиякою популярністю.
У його текстах відсутні канони, що дозволяє передати множинність поглядів на світ, абсурдність сучасного існування та ірреальності буття.
Радимо прочитати: «Московіада», «Рекреації»,  «Листи в Україну. Вибране»,  «Тут похований Фантомас».
Люко Дашвар Під псевдонімом "Люко Дашвар" ховається колишня журналістка Ірина Чернова. Свій псевдонім – письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.
Її літературна діяльність розпочалася після того, як її роман "Село не люди" отримав нагороду на "Коронації слова".
Романи Люко Дашвар незмінно мають успіх у читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця… Прототипи літературних героїв та сюжетів, здебільшого, почуті або побачені письменницею у реальному житті.
Радимо прочитати:  «На запах м'яса», трилогія «Биті Є», «Мати все», «Рай.Центр», «Покров»,  «Молоко з кров’ю»,  «Село не люди».
Ірен Роздобудько Безхмарна літературна кар'єра донецької письменниці та журналіста розпочалася після 2000-го року.
Авторка не припиняє дивувати свого читача своєю різноманітністю та ерудованістю.
Письменниця сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями.
За роки роботи їй вдалося вибудувати власну концепцію пера, яку вона називає "життєво-творчою".
Радимо прочитати: «Гудзик»,  «ЛСД», «Ескорт у смерть», «Дві хвилини правди», «Гра в пацьорки», «Оленіум», «Все, що я хотіла сьогодні».
Оксана Забужкоще один представник живої класики. Одна із не багатьох українських письменниць, які можуть собі дозволити жити на свої гонорари.
Вона здобула міжнародне визнання, особливо в Центральній та Східній Європі. А її поезію переклали на більше десятка іноземних мов.
Свого часу вона працювала на викладацькій ниві. Читала лекції не тільки в українських ВНЗ, а в Гарвардському, Йельському, Колумбійському університетах.
Її роман "Польові дослідження українського сексу" вважають культовим і одним із кращих творів української літератури останнього десятиліття.
Радимо прочитати:  «Польові дослідження українського сексу», «Тут могла б бути ваша реклама»,  «Музей покинутих секретів».
Володимир Лис – справжній феномен сучасності журналіст, драматург, прозаїк, майстер витонченого слова та глибоко народний письменник. З кожним новим романом Володимир Лис розкриває нові грані свого таланту. Перелік його винагород вражає: «Людина року», кавалер ордена «За заслуги ІІІ ступеня», автор «Найкращого роману десятиріччя», володар численних премій конкурсу «Коронація слова», почесний громадянин «Волині…»
Радимо прочитати: «Соло для Соломії», «Століття Якова», «Камінь посеред саду»,  «Країна гіркої ніжності», «Маска», «Графиня».
Юрко Іздрик – він є одним із креаторів станіславського феномену.
Як не дивно, сам Іздрик себе письменником не вважає. Його часто називають "людиною-оркестром", оскільки крім літератури він займається ще музикою та живописом.
Його непересічне вміння торкатися словами до  читача дивує. Поетична творчість — це суцільний потік нюансованих доторків до буття, текстових тіней і симпатичних ігрових монстрів.
Проза ж тяжіє до ремінісцентної гри з читачем, коли справжній зміст ховається у мікрошарах тексту.
Радимо прочитати: «ТАКЕ»,  «АМ-тм»,  «Ю»,  «Воццек»,  «Флешка».
Дара Корній – її читає молодь – та, що вчора не уявляла свого життя без сутінкової саги Стефані Майер… Її читають письменники Люко Дашвар, Світлана Пиркало, Міла Іванцова. Досвідчена чарівниця слова Дара Корній пише книги, про які кажуть, що вони легко читаються, про її романи довго думаєш і розповідаєш знайомим у хвилини відвертості.
Радимо прочитати: «Щоденник мавки», «Гонихмарник», «Зозулята зими», «Зірка для тебе», «Тому, що ти є», «Зворотній бік світла», «Зворотні бік темряви».
Кость Москалець  Хто із справжніх українських письменників живе у Келії Чайної Троянди? Звісно, Кость Москалець. Келія Чайної Троянди – назва його власноруч збудованого помешкання в селі Матіївка на Чернігівщині. Чи не всі в Україні знають бодай один текст Костя Москальця «Завтра прийде до кімнати (твоїх друзів небагато) вип’єте холодного вина…» Впізнали? Ну справді, хто хоч раз у житті не заспівав під гітару рядок «Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна» з пісні «Вона»? Кость Москалець – автор слів і музики до пісні, яку співає вже не одне молоде покоління.
Крім поезії та прози Кость Москалець уважний літературний критик. Вже багато часу Кость Москалець не виїжджає зі своєї Келії Чайної Троянди. Він пише, читає, п’є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая.
Радимо прочитати: «Келія чайної троянди», «Досвід коронації», «Рання осінь».
Петро Яценко. Тексти цього автора можна означити без претензій і ненав’язливо: добра література, себто та, яку можна радити всім, хто має добрий смак. Романи та оповідання Петра Яценка – захопливі й динамічні, та захопливість – далеко не єдина їхня перевага. У цих текстах вражає передусім глибина образів та ідей, а також мова – така, якій хочеться вірити.
У 2016 році Чернігівський молодіжний театр за романом Петра Яценка «Повернення придурків», поставив однойменну виставу.
Радимо прочитати: «Йогуртовий бог»,  «Повернення придурків», «Львівська сага»,  «Дерево Бодхі», «Січкарня», «Короткий путівник з галицького сексу».
Це далеко не все із того, що  можна розповідати про нове покоління українських письменників, адже окрім знаних авторів сьогодні з’являється все більше і більше нових імен молодих обдарованих майстрів. І отримувати задоволення від знайомства з їх творчістю у нас іще попереду.


Автор: головний бібліотекар
відділу абонемента
Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка
Дегтяренко С.О.