З 27 жовтня по 2 листопада у нашій державі проводиться Тиждень української мови. Його початок припадає на дату, коли все світове українство відзначає День української писемності та мови. За православним календарем це день ушанування пам'яті преподобного Нестора Літописця, ченця Києво-Печерської лаври, автора "Повісті врем'яних літ" – найдавнішого літопису України, укладеного на початку ХІІ століття. Науковці стверджують, що в середньовічній історії нема прикладів, рівних літопису Нестора. У ньому автор пов'язує історію нашої держави з історією світу і проголошує ідею єдності й політичної незалежності в часи, коли швидкими темпами тривав процес розподілу тодішньої української держави на окремі землі. Він вважав, що держава – єдина розумна природна організація, яка робить людей суспільством. Поза державою вони перестають бути людьми і стають чимось схожим на череду худоби.
Саме з "Повістю врем'яних літ" пов'язують початок української писемності й літератури. Хоча книга написана церковнослов'янською – літературною мовою того часу, в тексті ми бачимо величезну кількість слів та висловів із тодішньої розмовної мови. Тисячу років тому так говорили наші предки, і дуже багато з цих слів ми використовуємо нині, в сучасній українській мові. Тому, як вважає професор Василь Яременко, "Повість врем'яних літ" – це не просто пам'ятка української писемності, вона має стати букварем нашої національної свідомості. І що головне – історія Нестора Літописця про те, "Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити", дає вичерпне пояснення щодо тисячолітньої традиції українського державотворення та українського слова.
Активний процес формування української мови розпочався в шостому і тривав до шістнадцятого століття. "Енеїда", над якою Іван Котляревський почав працювати в 1794 році, написана вже сучасною українською мовою. А статус її як літературної закріпив своєю творчістю Тарас Шевченко.
Українська мова – друга чи третя за поширеністю у світі слов'янська мова. Число мовців – понад сорок п'ять мільйонів, більшість із яких живе в Україні, а також у Білорусі, Молдові, Румунії, Словаччині, Аргентині, Бразилії, Канаді, США та інших країнах. Українська сьогодні в усьому світі – це тренд, символ стійкості і незламної волі до свободи та незалежності, а для нас – мова боротьби й перемог. Зараз вона все більше розквітає та набуває нового, переосмисленого значення для всіх українців у всіх куточках світу.
Доповненням до мови як засобу спілкування стала писемність. Зберігати й передавати інформацію за допомогою знаків люди почали з незапам'ятних часів, тому історія писемності нерозривно пов'язана з розвитком кожного народу, його історією, культурою. І відзначаючи День української писемності та мови, ми маємо ще одну нагоду замислитися над багатством нашої культурної спадщини, оцінити силу слова, збагнути, що мова – це значно більше, ніж засіб комунікації. Це душа народу, його минуле і майбутнє.