Юрій Даценко став відомим після роману «Пастка для різника» – першого із п’яти ретродетективів про проскурівського хірурга Якова Ровнєра, що допомагає поліції як експерт, а також проводить власні розслідування. Події у книгах охоплюють період трохи більше ніж пів століття, починаючи з 1890-х років до 1942-го, та вміщують кілька епох і держав – від Російської імперії до німецької окупації України, на той час складової частини Радянського Союзу. Усе відбувається у Проскурові, провінційному містечку на Поділлі, яке з 1954 року називається Хмельницький, та навколишніх селах. Письменник каже, що не може зарахувати свої твори до якогось одного жанру. Він намагається поєднати реальність з цікавою фантастичною вигадкою, тому у книжках гармонійно співіснують реальні й вигадані особи, справжні історичні факти перемежовуються з авторським вимислом, потім усе це доповнюється містикою, жахами та ще багато чим. А взагалі-то, за словами автора, його романи – це майже 70 відсотків реальності. Письменник просто обожнює українську глибинку – її містечка, села. Герої там живуть, і, звичайно, з ними трапляється всяке. Юрій Даценко майстерно показує, що насправді нема різниці між так званою глибинкою та великими містами і що у провінції іноді киплять такі пристрасті, які столицям і не снилися.
До того як стати письменником Юрій займався історичною реконструкцією. Поступово це переросло у стиль життя. Він також досвідчений байкер, який «намотав» Україною не один десяток тисяч кілометрів. Чоловікове захоплення підтримує і дружина Катерина. Вони багато подорожують удвох, особливо своєю рідною Хмельниччиною. Тож події у романах відбуваються там, де Юрій побував сам. Ці села й містечка він бачив на власні очі, від місцевих жителів чув різноманітні історії. Такі враження надають творам особливого колориту, шарму. Адже коли описуєш місця, які бачив і відчув особисто, емоції набагато сильніші, що дуже помітно у творах письменника.
Увійти в літературу Юрієві Даценку допоміг Макс Кідрук. Познайомилися вони ще у 2016 році. Юрій час від часу допомагав Максові у турах з презентації його книжок, одного разу навіть виконував функції водія. То був цікавий досвід, бо в Кідруковій команді на нього чекало багато цікавого, в тому числі й написання книжки. Треба сказати, що у Юрія вже було два романи, з якими він звертався до видавництв, але чув відмови, тому виникла думка написати ще один на літературний конкурс «Коронація слова». Юрій Даценко зазначає, що хоча вони і спілкувалися з Кідруком, та жодного разу не виникала думка попросити того посприяти його письменницькій діяльності. А тут після однієї із презентацій Макс сам сказав: «Старий, я знаю, що ти пишеш. Чи не намагався ти продавати свої рукописи у видавництво?» І Юрій почав переповідати сюжет твору, який задумав. На середині розповіді Кідрук ляснув рукою по столу і сказав, що історія повинна бути записана, бо він упевнений, що її можна продати, й пообіцяв особисто поспілкуватися з харківськими видавцями. Що і зробив. Так у 2019 році видавництвом «Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"» (КСД) був опублікований роман, який називався «Пастка для різника». Цей твір відкрив авторську серію «Історії провінційного хірурга».
У маленькому повітовому Проскурові молодий хірург Яків Ровнєр отримує від поліції запрошення на експертизу трупа дівчини-повії. Жорстокість, з якою був здійснений злочин, вражає лікаря. Поліція оголошує справу розкритою, проте відбувається ще одне вбивство. І Яків починає власне розслідування. Чим воно закінчиться для лікаря та що означає напис на стіні поблизу тіла другої жертви? Чи мають стосунок до вбивств проскурівські масони і які таємниці приховує місцева знать? А можливо, у подільській провінції орудує той самий Джек Різник із Лондона? Уже у першому творі яскраво проявився стиль автора – поєднання детективного сюжету з вплетеними в нього фантастичними елементами та історичними фактами. І підкріплюється цей коктейль атмосферою трилера. А також, що дуже важливо для автора, – духом епохи. Юрій дуже ретельно підходить, наприклад, до назв вулиць, адже в кожний період історії вони мали різні назви, а також до стилю мислення і мови персонажів, авторської характеристики героїв, бо, за його словами, сучасна фраза в історичному романі руйнує відчуття епохи. Для цього письменник тісно співпрацює з істориками, краєзнавцями, іншими фахівцями.
Далі був великий тур Україною з презентацією першої книжки, який автор здійснив за підтримки Макса Кідрука – «монстра української літератури», за визначенням Юрія. Кідрук презентував роман «Поки світло не згасне назавжди», а Даценко виступав у нього, так би мовити, на «розігріві». Варто зазначити, що Макс Кідрук вирішив вирушити в тур з презентацією нового роману не сам, а з автором-початківцем не просто так. Свого часу презентація його першого роману «Мексиканські хроніки» відбулася перед основним виступом письменника Андрія Куркова. І ця подія, за словами Кідрука, дала йому можливість усвідомити, що літературний процес – це не лише написання текстів, а і поява нових імен. Тому ідея взяти з собою в тур письменника-початківця зародилася давно, але в команді Кідрука довго не могли підшукати твір і автора, якого хотілось би порекомендувати. І поки такого не було, нікого з собою не брали. У цьому випадку вибір був більш ніж вдалим. Хочеться думати, що колись і Юрій Даценко захоче таким самим чином допомогти комусь із молодих авторів, щоб, так би мовити, не переривався кругообіг підтримки талантів у природі.
Після цього були «Книга в камені», «І стало світло», а четверта книга – «Життя вічне» – мала вийти наприкінці лютого 2024-го. Юрій згадує, що в ніч на 24 лютого він дописував роман, та був настільки втомлений, що залишив речення просто посередині, не дописавши до крапки. А коли дізнався, що почалася війна, так і написав: тут почалася війна. Речення вдалося дописати лише через два місяці. Але написане курсивом «Тут почалася війна» залишиться у книжці назавжди. Наступного лютого вона таки вийшла.
Юрій одразу пішов до військкомату, а потім – до тероборони. Дім Даценків став прихистком для багатьох людей, які тікали від війни. Усіх письменник називає своїми гостями і надає їм не лише їжу та житло, а й моральну підтримку. Хтось залишається тільки на ніч, інші живуть по кілька днів. А ще Юрій продовжує писати.
«Я часто задумуюся, – розмірковує він, – а чи правильно я роблю? Чи тим займаюся, що потрібно? Але коли отримую з фронту світлину своєї книжки у військовому рюкзаку, стискає дикий щем, і я переконуюся: моя справа у наближенні Перемоги теж потрібна. Я роблю те, що вмію».
Уже під час війни вийшов п’ятий, фінальний, роман із серії ретродетективів про Якова Ровнєра, який називається «Останні години». У планах на майбутнє – роман у кращих традиціях Стівена Кінга: соціально-побутова і соціально-психологічна драма з елементами фантастики. Події відбуватимуться у наш час. Автор прогнозує, що після виходу нового твору багато людей його зненавидять, оскільки йтиметься про дуже актуальні і дуже болючі теми сімейних стосунків. Та справжні книжки повинні «шкребти душу». Побажаймо йому удачі.
Пропонуємо до уваги читачів огляд книг Юрія Даценка, які є у відділі абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових.
821(477)
Д 21
Даценко Ю. Життя вічне : роман / Юрій Даценко. – Харків : КСД, 2023. – 396 с. – (Історії провінційного хірурга).
Події у романі відбуваються в 1921 році. Під впливом обставин головний герой, лікар-хірург Яків Ровнєр, із Проскурова переїжджає до села Сутківці. Незабаром сюди ж прибуває столичний комісар. Як виявилося, він служить таємній організації, яка шукає джерело вічного життя для вождів пролетаріату. Комісар організовує масштабні розкопки руїн місцевого замку. І справді, під руїнами щось таки є. Справа в тому, що власником села колись був Тадеуш Грабянка – реальна особа, відомий на всю Європу масон та ілюмінат, а також містик і алхімік. Ходили чутки, що він володів скарбом. Але як про це дізналися більшовики? Яків починає розслідування. І чим глибше він занурюється в історію роду Грабянок, тим небезпечнішою стає правда. Адже то не просто скарб, а могутня сила, здатна змінити хід світової історії. На читачів також чекають красиві легенди, несподівані знахідки, які розповідають про славне минуле українського Поділля.
821(477)
Д 21
Даценко Ю. І стало світло : роман / Юрій Даценко. – Харків : КСД, 2024. – 332 с. – (Історії провінційного хірурга).
У 1912–1913 роках у багатьох європейських газетах з’явилися статті про дивні літальні об’єкти, які бачили в небі. Над Поділлям також фіксували подібні явища. А старосту одного із сіл Проскурівського повіту навіть викрали, щоправда, пізніше повернули. Отже. Під кінець вечірньої служби у сільській церкві смуга яскравого світла перекреслює небосхил і зникає. Яків Ровнєр, як завжди, береться за розслідування. Це «чудо Боже» чи австрійські шпигуни? Вважати подію примхою природи чи дослухатися до старих хасидських оповідок? І як можна пов’язати моторошне світло з могилами Устима Кармелюка та напівлегендарного хасидського філософа Баал Шем Това? З книги ми дізнаємося, що Меджибіж – перлина подільського краю, древнє літописне місто – є також колискою хасидизму. І як завжди у процесі розслідування з головним героєм трапляються неймовірні пригоди. Яків навіть потрапив на літальний апарат іншопланетян, де йому, до речі, дуже швидко вилікували зламані ноги й ребра.
821(477)
Д 21
Даценко Ю. Книга в камені : роман / Юрій Даценко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 315 с. – (Історії провінційного хірурга).
Яків Ровнєр на прохання друга приїздить до губернського Кам’янця, щоб розслідувати загадкове вбивство молодого слідчого. У дорозі молодий лікар знайомиться з Юхимом Сіцінським, реальною особою – священником, істориком, археологом і культурно-громадським діячем Поділля того часу. Далі починаються карколомні пригоди, розслідування, і все воно якось пов’язане з конфліктом двох могутніх родів, а ще пошук Вовчої книги, за допомогою якої римський легіон, що підступав до міста, перетворювався на зграю вовкулак. Читачі дізнаються про давні племена, які жили на цих землях тисячі років тому, чиїми нащадками, безперечно, є мешканці Кам’янця. І про неймовірний Кам’янець-Подільський, сповнений загадок, таємниць, фантастичних історій. Справжня Квітка на камені, до якої хочеться повертатися й зачаровуватися знову.
821(477)
Д 21
Даценко Ю. Останні години : роман / Юрій Даценко. – Харків : КСД, 2024. – 396 с. – (Історії провінційного хірурга).
Це завершальний роман із серії про Якова Ровнєра. Події відбуваються в 1942 році, головному героєві йде восьмий десяток і він перебуває у єврейському гетто, яке німецькі окупанти створили у Проскурові. Цього разу Якову доведеться розшукувати магічний артефакт на вимогу вже німецького гебітскомісара. Автор використав у романі дві єврейські легенди. Події однієї з них розпочалися у Празі в 1609 році й мали продовження в Україні. В іншій розповідається про проскурівського єврея-годинникаря, котрий зробив годинник, за допомогою якого можна керувати часом. Автор зачіпає у книзі ще одну важливу і делікатну тему – проскурівське підпілля. Підпільна організація, що існувала у місті, вважається однією з найпотужніших в Україні. Автор включив у роман імена справжніх підпільників – молоді, яка так багато зробила, щоб вигнати ворога з рідної землі. Яків Ровнєр пішов із життя. Автор наголошує, що у свої останні години старий лікар справді відчував спокій. Просто його час минув. Але де подівся годинник, ми не знаємо. Тому, можливо, буде продовження, але вже з іншим героєм…
Немає коментарів:
Дописати коментар