Квітневий візит до геріатричного пансіонату

 

29 квітня бібліотекарки відділу абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових учергове відвідали підопічних геріатричного пансіонату.
  Нещодавно були сорокові роковини Чорнобильської катастрофи. У відділі абонемента організована книжкова виставка на вшанування цієї трагічної події та її учасників, і ми привезли з собою деякі книжки, представлені на виставці, та провели інформаційний огляд "Чорнобиль, біль наш одвічний". Читачів зацікавили як документальні видання ("Чернігів Чорнобильський. Книга пам'яті", дослідження Сергія Плохія "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи"), так і художні, зокрема роман Володимира Яворівського "Марія з полином наприкінці століття".
  Як завжди, наші користувачі отримали замовлені раніше книги. Також усі охочі могли взяти почитати нові твори українських письменників, які мають незмінний попит. 

 

Великий День, чи Велика Ніч… Пасхальні традиції України і наших сусідів

 

   Світле Христове Воскресіння, Пасха, одне з найшанованіших  і найочікуваніших свят для всіх християн. Воно іменується  Церквою «Святом із свят і Торжеством із торжеств» не випадково, адже завдяки викупній смерті та Воскресінню Христа, смерть втратила владу над людством і ворота Раю знову відкрилися людині. В знак цієї великої події всю Пасхальну седмицю Царські Врата у храмі відкриті, і кожен день називається світлим. А Воскресіння Ісуса Христа є основою віри для мільйонів людей у світі.

   Пасха – перехідне, або, як ще кажуть, рухоме свято, яке не має сталої дати у календарі. Для католиків і православних воно є найважливішим, але дата його святкування не співпадає, хоча визначається за єдиними принципом: свято відзначається  у першу неділю після першого повного місяця, який настає після весняного рівнодення. Історично це правило було затверджено ще у 325 році н.е. Першим Нікейським собором. Але православні і греко-католики користується юліанським календарем, тоді як римо-католики і більшість протестантських громад – григоріанським. Тому найчастіше католики відзначають його на тиждень раніше, хоча, буває, святкуємо і разом.

    Пасха також і культурна традиція, яка передається з покоління у покоління. Вона має глибокі історичні корені, поєднуючи юдейську традицію виходу з єгипетського рабства, християнське свято Воскресіння Христового, і язичницьке свято весняного сонця. Формування пасхальних звичаїв відбувалося поступово. Частина з них - у церковному середовищі, частина – у родинному і громадському побуті. З роками навколо Пасхи склалася цілісна система символів, дій, страв, привітань, обрядів, які допомагали не лише пам’ятати про важливість дня, а і проживати його всім серцем. Саме тому сьогодні Пасха сприймається і як духовне свято, і як частина культурної пам’яті.

   Кожен народ святкує його по-своєму, але в українців і наших найближчих сусідів - поляків, чехів, болгар, словаків є багато спільного у відзначенні свята. Як в Україні до війни це – вихідний день, а у деяких країнах до неділі додається ще і понеділок. Підготовка до свята починається з Великого посту, який триває сорок днів, а останній тиждень перед святом має особливе значення. В Україні і Чехії він називається Страстний тиждень - (Pašijový týden) - чеською у Польщі – Великий тиждень  (Wielki Tydzień), Страстната седмица – у Болгарії. І кожен з днів тижня має особливе значення. А потім настає субота коли до костелів і церков несуть освячувати пасхальні кошики. Ця традиція символізує достаток і благословення. В них обов’язково кладуть обрядовий хліб. В Україні це - паска, у Чехії і Словаччині – мазанець, у Польщі – бабка великодня і козунак у Болгарії, м’ясні продукти, сир, хрін. Освячують також і яйця, які декорують традиційними малюнками, що символізують життя і сонце. Традиції розфарбовування яєць найбільш поширені Україні і Польщі. Використовуються найрізноманітніші техніки. Найдавніша з них – батикова, коли візерунок наноситься за допомогою воску, дряпанки – яйце фарбують, а потім видряпують візерунок, крапанки – воском наносять візерунок за допомогою крапельок  та інші. Чехи та словаки також фарбують яйця, які називаються красліце. Після повернення з урочистої служби сім’ї збираються за святковим столом і перший шматок їдять саме з пасхального кошика, починаючи зі свяченого яйця.

    Існує багато великодніх розваг. У них беруть участь переважно діти і молодь. Багато з цих традицій збереглися ще з дохристиянських часів і присвячені початку весни, пробудженню життя після зими. Верба - вона починає розвиватися найпершою,  швидко росте, і вода - джерело життя. Тому не даремно спільним для наших народів є обливний понеділок – веселе дійство обливання водою, яка символізує очищення та початок нового життя. У Чехії у понеділок хлопці символічно б’ють дівчат сплетеними вербовими гілками, прикрашеними стрічками, щоб передати їм здоров’я, енергію на весь рік, і отримують солодощі. Це називається помлазка (pomlázka). Теж саме роблять і у Словаччині. Одразу згадується український звичай Вербної неділі: «Не я б’ю - верба б’є. За тиждень - Великдень». У Болгарії ж, як і в Україні, традиційно б’ються крашанками, і перемагає той, чиє яйце залишилось цілим.

    У східних і західних слов’ян традиції розвивалися трохи по-різному, але суть залишилася спільною – свято оновлення, світла і перемоги життя. В українців воно називається Великдень, у болгар – Великден. Це переклад з грецької «μεγάλη ἡμέρα» (великий день),  а от у західнослов’янських мовах «день» трансформувався на «ніч»: Польща — Wielkanoc, Чехія — Velikonoce (у множині), Словаччина — Velika noč. І у цьому є певний сенс, адже подія Воскресіння Ісуса Христа відбулася вночі. Та як би там не було, Пасха це – символ перемоги життя над смертю, добра над злом і другого шансу для людства, час надії, бо навіть після найтемніших часів приходить світло.

 

         

 

Візит до геріатричного пансіонату – з поетичним присмаком та ароматом

 

25 березня, в останню середу місяця, бібліотекарки відділу абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових і філії "Медична бібліотека" традиційно відвідали своїх добрих друзів – підопічних та працівників геріатричного пансіонату. Для лікарів були запропоновані нові книжки й періодичні видання з медицини, а для мешканців закладу – художні твори українських і зарубіжних авторів.
  21 березня - День поезії, тому ми привезли з собою книжкову виставку "Поезія – це музика душі", з якою ознайомили присутніх. На виставці були представлені твори знакових постатей української поезії, і наші слухачі, безсумнівно, знали про них, були знайомі з їхньою творчістю.
  Одна з найактивніших читачок узяла, як вона сказала, "для душі", збірку творів Ліни Костенко. Інший же, побачивши книжку Василя Симоненка, пригадав, як колись дуже давно (було йому тоді трохи більше двадцяти років) працював у правоохоронних органах. І разом із такими ж, як і сам, молодими хлопцями довелося йому переносити конфісковану літературу. З цікавості юнак брав деякі із книжок. Представник КДБ, який це бачив, дивився на те, як кажуть, крізь пальці і не доніс "куди треба". Серед цих книжок були і твори Василя Симоненка. Читач із захопленням говорив про поета, який, проживши лише 28 років, залишив такий вагомий слід в українській літературі. А вірш "Ти знаєш, що ти – людина?" чоловік пам'ятає ще з тих часів.
  Зустріч була надзвичайно змістовна. Ми дізналися багато цікавого та несподіваного, і, маємо надію, наші слухачі – також.