Великий День, чи Велика Ніч… Пасхальні традиції України і наших сусідів

 

   Світле Христове Воскресіння, Пасха, одне з найшанованіших  і найочікуваніших свят для всіх християн. Воно іменується  Церквою «Святом із свят і Торжеством із торжеств» не випадково, адже завдяки викупній смерті та Воскресінню Христа, смерть втратила владу над людством і ворота Раю знову відкрилися людині. В знак цієї великої події всю Пасхальну седмицю Царські Врата у храмі відкриті, і кожен день називається світлим. А Воскресіння Ісуса Христа є основою віри для мільйонів людей у світі.

   Пасха – перехідне, або, як ще кажуть, рухоме свято, яке не має сталої дати у календарі. Для католиків і православних воно є найважливішим, але дата його святкування не співпадає, хоча визначається за єдиними принципом: свято відзначається  у першу неділю після першого повного місяця, який настає після весняного рівнодення. Історично це правило було затверджено ще у 325 році н.е. Першим Нікейським собором. Але православні і греко-католики користується юліанським календарем, тоді як римо-католики і більшість протестантських громад – григоріанським. Тому найчастіше католики відзначають його на тиждень раніше, хоча, буває, святкуємо і разом.

    Пасха також і культурна традиція, яка передається з покоління у покоління. Вона має глибокі історичні корені, поєднуючи юдейську традицію виходу з єгипетського рабства, християнське свято Воскресіння Христового, і язичницьке свято весняного сонця. Формування пасхальних звичаїв відбувалося поступово. Частина з них - у церковному середовищі, частина – у родинному і громадському побуті. З роками навколо Пасхи склалася цілісна система символів, дій, страв, привітань, обрядів, які допомагали не лише пам’ятати про важливість дня, а і проживати його всім серцем. Саме тому сьогодні Пасха сприймається і як духовне свято, і як частина культурної пам’яті.

   Кожен народ святкує його по-своєму, але в українців і наших найближчих сусідів - поляків, чехів, болгар, словаків є багато спільного у відзначенні свята. Як в Україні до війни це – вихідний день, а у деяких країнах до неділі додається ще і понеділок. Підготовка до свята починається з Великого посту, який триває сорок днів, а останній тиждень перед святом має особливе значення. В Україні і Чехії він називається Страстний тиждень - (Pašijový týden) - чеською у Польщі – Великий тиждень  (Wielki Tydzień), Страстната седмица – у Болгарії. І кожен з днів тижня має особливе значення. А потім настає субота коли до костелів і церков несуть освячувати пасхальні кошики. Ця традиція символізує достаток і благословення. В них обов’язково кладуть обрядовий хліб. В Україні це - паска, у Чехії і Словаччині – мазанець, у Польщі – бабка великодня і козунак у Болгарії, м’ясні продукти, сир, хрін. Освячують також і яйця, які декорують традиційними малюнками, що символізують життя і сонце. Традиції розфарбовування яєць найбільш поширені Україні і Польщі. Використовуються найрізноманітніші техніки. Найдавніша з них – батикова, коли візерунок наноситься за допомогою воску, дряпанки – яйце фарбують, а потім видряпують візерунок, крапанки – воском наносять візерунок за допомогою крапельок  та інші. Чехи та словаки також фарбують яйця, які називаються красліце. Після повернення з урочистої служби сім’ї збираються за святковим столом і перший шматок їдять саме з пасхального кошика, починаючи зі свяченого яйця.

    Існує багато великодніх розваг. У них беруть участь переважно діти і молодь. Багато з цих традицій збереглися ще з дохристиянських часів і присвячені початку весни, пробудженню життя після зими. Верба - вона починає розвиватися найпершою,  швидко росте, і вода - джерело життя. Тому не даремно спільним для наших народів є обливний понеділок – веселе дійство обливання водою, яка символізує очищення та початок нового життя. У Чехії у понеділок хлопці символічно б’ють дівчат сплетеними вербовими гілками, прикрашеними стрічками, щоб передати їм здоров’я, енергію на весь рік, і отримують солодощі. Це називається помлазка (pomlázka). Теж саме роблять і у Словаччині. Одразу згадується український звичай Вербної неділі: «Не я б’ю - верба б’є. За тиждень - Великдень». У Болгарії ж, як і в Україні, традиційно б’ються крашанками, і перемагає той, чиє яйце залишилось цілим.

    У східних і західних слов’ян традиції розвивалися трохи по-різному, але суть залишилася спільною – свято оновлення, світла і перемоги життя. В українців воно називається Великдень, у болгар – Великден. Це переклад з грецької «μεγάλη ἡμέρα» (великий день),  а от у західнослов’янських мовах «день» трансформувався на «ніч»: Польща — Wielkanoc, Чехія — Velikonoce (у множині), Словаччина — Velika noč. І у цьому є певний сенс, адже подія Воскресіння Ісуса Христа відбулася вночі. Та як би там не було, Пасха це – символ перемоги життя над смертю, добра над злом і другого шансу для людства, час надії, бо навіть після найтемніших часів приходить світло.

 

         

 

Мова - найцінніший скарб народу

 

  

З 27 жовтня по 2 листопада у нашій державі проводиться  Тиждень української мови. Його початок припадає на дату, коли все світове українство відзначає День української писемності та мови.  За православним календарем це день ушанування пам'яті преподобного Нестора Літописця, ченця Києво-Печерської лаври, автора "Повісті врем'яних літ" – найдавнішого літопису України, укладеного на початку ХІІ століття. Науковці стверджують, що в середньовічній історії нема прикладів, рівних літопису Нестора. У ньому автор пов'язує історію нашої держави з історією світу і проголошує ідею єдності й політичної незалежності в часи, коли швидкими темпами тривав процес розподілу тодішньої української держави на окремі землі. Він вважав, що держава – єдина розумна природна організація, яка робить людей суспільством. Поза державою вони перестають бути людьми і стають чимось схожим на череду худоби.
  Саме з "Повістю врем'яних літ" пов'язують початок української писемності й літератури. Хоча книга написана церковнослов'янською – літературною мовою того часу, в тексті ми бачимо величезну кількість слів та висловів із тодішньої розмовної мови. Тисячу років тому так говорили наші предки, і дуже багато з цих слів ми використовуємо нині, в сучасній українській мові. Тому, як вважає професор Василь Яременко, "Повість врем'яних літ" – це не просто пам'ятка української писемності, вона має стати букварем нашої національної свідомості. І що головне – історія Нестора Літописця про те, "Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити", дає вичерпне пояснення щодо тисячолітньої традиції українського державотворення та українського слова.
  Активний процес формування української мови розпочався в шостому і тривав до шістнадцятого століття. "Енеїда", над якою Іван Котляревський почав працювати в 1794 році, написана вже сучасною українською мовою. А статус її як літературної закріпив своєю творчістю Тарас Шевченко.
  Українська мова – друга чи третя за поширеністю у світі слов'янська мова. Число мовців – понад сорок п'ять мільйонів, більшість із яких живе в Україні, а також у Білорусі, Молдові, Румунії, Словаччині, Аргентині, Бразилії, Канаді, США та інших країнах. Українська сьогодні в усьому світі – це тренд, символ стійкості і незламної волі до свободи та незалежності, а для нас – мова боротьби й перемог. Зараз вона все більше розквітає та набуває нового, переосмисленого значення для всіх українців у всіх куточках світу.
  Доповненням до мови як засобу спілкування стала писемність. Зберігати й передавати інформацію за допомогою знаків люди почали з незапам'ятних часів, тому історія писемності нерозривно пов'язана з розвитком кожного народу, його історією, культурою. І відзначаючи День української писемності та мови, ми маємо ще одну нагоду замислитися над багатством нашої культурної спадщини, оцінити силу слова, збагнути, що мова – це значно більше, ніж засіб комунікації. Це душа народу, його минуле і майбутнє.  

Україна на всі часи (до Дня Незалежності України)

  

24 серпня 1991 року Верховна Рада, "продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права націй на самовизначення, передбаченого Статутом Організації Об'єднаних Націй та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України", проголосила незалежність України та створення самостійної української держави – України, ухваливши Акт проголошення Незалежності України. У ньому зазначається також, що територія України неподільна й недоторканна і на ній мають чинність лише Конституція і закони України.
  Державність України має тисячолітню історію. Вона не переривалася з часів Великої Скіфії, і навіть у найпохмуріші часи колонізації українці зберігали власну державність у формах автономії, повстанської республіки, війська-держави тощо. 24 серпня 1991 року вона була лише відновлена, і ця подія стала вінцем тривалого шляху нашого народу до свободи. Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих, хто боровся за ідею вільної України зі зброєю в руках і без неї, роками втраченої свободи тих, хто сидів за неї в таборах та в'язницях.
  Під час Революції гідності ми відстояли європейський шлях розвитку і засвідчили готовність боротися за нього як за право самостійного вибору та свободи. Росія ж, зрозумівши що втратила можливість контролювати й використовувати людські і природні ресурси України, вдалася до воєнної агресії. Спочатку вона окупувала Крим та окремі території східних областей, а в лютому 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення, намагаючись підкорити Україну повністю, знищивши її як незалежну державу, і українців як націю, а Європу розділити на сфери впливу.
  Незалежність – фундаментальна основа державності, і в умовах воєнного стану це свято набуває особливого змісту, коли цінність свободи, суверенітету відчувається особливо гостро. Тому як ніколи актуальні слова Ліни Костенко: "Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни".
  Сьогодні незалежність України – також запорука свободи й вільного розвитку держав і народів Європи. Якщо російську армію не зупинити, війна рано чи пізно прийде в кожен європейський дім. Розуміючи це, європейці разом з іншими народами світу від початку повномасштабного вторгнення допомагають нам боротися з агресором. І з кожним днем допомога зростає. Своїм несамовитим спротивом рашистам ми змінили світ, змінилися самі. Україна стала невід'ємною частиною Європи, а українська армія – гарантом європейської безпеки.
  Уже вкотре ми відзначаємо День Незалежності зі зброєю в руках. Для нас Україна – це вся Україна, без поступок чи компромісів, а власна державність і єдність – найцінніший здобуток і найголовніша сила нації.
  

Молоко і сироватка – найкорисніші продукти для всіх

 

Молоко з найдавніших часів вважається їжею богів, еліксиром життя, символом достатку. Згадаймо біблейську «землю обітовану», де течуть молоко та мед. Молоко було священним напоєм у давньоєгипетських і давньогрецьких ритуалах, мітраїзмі, ісламі. У ведійському міфі про створення світу боги та асури – надприродні істоти, наділені життєвою силою (асу), збивали молочний океан, щоб створити сонце і місяць.

1 червня відзначається Всесвітній день молока, який у 2001 році заснувала Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, щоб підкреслити важливість молока як глобального харчового продукту.

Найбільш поширене коров’яче молоко. На другому місці – козяче. Та люди споживають і інші його види, досить екзотичні для нас. Серед них овече, кобиляче, верблюже й навіть осляче, оленяче та лосине молоко. Існує ще рослинне молоко, яке на вигляд і смак нагадує коров’яче, але не є таким. Це витяжка з круп або горіхів. Вони замочуються, подрібнюються разом з водою, після цього – віджимаються. Найпопулярніше – кокосове, соєве, мигдальне, гречане молоко. Є ще багато інших його різновидів.

Уявити життя без молока і молокопродуктів просто неможливо. Ми п’ємо молоко, виготовляємо сири, йогурти, кефір, іншу смакоту на основі сквашеного молока, робимо морозиво. А ще молоко додають у тісто, готують на ньому різноманітні каші. Також молоко використовують у м’ясних виробах. Легше, напевно, сказати, де без нього можна обійтися.

Молоко – самодостатній продукт, який можна вважати їжею, а не напоєм. Воно містить близько 200 активних компонентів. Склянка ж молока може служити повноцінним разовим прийомом їжі. Найдавніші останки одомашненої корови, відомі наразі, датуються VIII тисячоліттям до нашої ери. А це значить, що ми п’ємо молоко вже більше десяти тисяч років.

У молоці 87% води, решта – мікро- і макроелементи, білки, амінокислоти та інші корисні речовини. Загалом їх близько 80 різновидів, збалансованих в ідеальній для засвоєння організмом формі.

Молоко – їжа для дітей. Дитячий організм виробляє особливий фермент – лактазу, який розщеплює лактозу – молочний цукор. Він добре засвоюється у процесі травлення та надає молоку солодкуватого смаку. Лактози у молоці близько п’яти відсотків – більше, ніж будь-якого іншого мікроелемента. Проте з віком лактази виробляється все менше, а у представників деяких народів і людей, старших 50 років, вона не виробляється взагалі. Проте не у всіх. Серед тих, у кого організм у дорослому віці продовжує виробляти лактазу, – найбільше жителів Північної Європи. Існує думка, що під час останнього великого заледеніння більший шанс на виживання мали дорослі, у яких цей фермент продовжував вироблятися, і вони на додачу до всього іншого могли споживати молоко. Таким чином відбулися генетичні зміни, які тепер дозволяють багатьом людям насолоджуватися цим прекрасним продуктом у будь-якому віці.

Молоко надзвичайно корисне. Воно заспокоює нервову систему, кальцій і фосфор беруть участь у побудові клітин головного мозку, а завдяки високому вмісту білка молоко допомагає наростити м’язову масу, покращує роботу шлунка, сприятливо впливаючи на його слизову оболонку, і є ефективним засобом при печії. Молоко зміцнює серцево-судинну систему, допомагає при застуді. Для хворого горла склянка гарячого молока, яким треба запивати скибку хліба з маслом та медом, – найкращі ліки. А тепле молоко з медом вважається ефективним від безсоння, не будучи снодійним засобом. Випите на ніч, воно заспокоює організм, знижує секрецію шлункового соку, позитивно впливаючи на рецептори, втамовує спрагу.

Молоко можна споживати у будь-якому вигляді. Воно чудово смакує свіжим, а коли скисне, залишається так само смачним і корисним. Люди здавна навчилися переробляти молоко. Найпростіше – відтопити кисле, або, як його ще називають, кисляк. У результаті отримуємо сир і сироватку. Для цього в гарячу піч на певний час ставили посудини з кислим молоком. Це коли є піч і молока багато. Але коли печі нема й молока одна банка або ще менше, то відтоплюємо його на водяній бані. У каструлю, на дно якої треба покласти шматок тканини, ставиться банка з кислим молоком, наливається вода. Тканину підкладаємо, щоб банка не лопнула. Вода повинна бути врівень з молоком. Далі каструлю ставимо на вогонь і через пів години з моменту закипання води вогонь вимикаємо. Чекаємо, поки все вичахне, а далі проціджуємо через тканину або марлю, складену в кілька шарів. За тисячі років тут нічого не змінилося. Тканину зав’язуємо, підвішуємо над посудиною на декілька годин, щоб стекла сироватка. Якщо сиру небагато, можна скористатися металевим ситом, поставивши його попередньо, наприклад, на каструлю.

Є безліч рецептів виробів із сиру, молока, але хочеться поговорити про сироватку. Вона дуже недооцінена. Деякі навіть виливають її геть. А це надзвичайно корисний продукт, який використовується тисячоліттями. Першу письмову згадку про сироватку знаходимо у давньогрецькій літературі. А як відомо, греки тих часів приділяли багато уваги своїй зовнішності і були просто фанатами здорового способу життя.

Перше – це, звичайно, кулінарія. На сироватці виходять чудові млинці. Додаємо яйце, трохи соди, необхідну кількість муки. Можна обійтися без цукру, щоби був простір для фантазії. Коли у млинець загорнути щось солодке (той же сир з родзинками), буде солодка страва, а якщо сир трохи підсолити, додати кропу, іншої зелені, страва вийде несолодка. Смачно ще, коли начинкою служить гречана каша з печінкою. Є й інші варіанти. На сироватці замішують тісто для пирогів, пиріжків, оладок, вона незамінна при приготуванні окрошки, а щоб було ще смачніше, треба додати трохи сметани. М’ясо, замариноване в сироватці, буде дуже смачним і ніжним.

Якщо сироваткою умиватися, покращується стан шкіри, колір обличчя. Маска для волосся з цього продукту просто пречудова. Також можна використовувати кефір або кисле молоко. Для цього нахиляємося над ванною чи тазом, набираємо рідину в долоню, добре змочуємо голову та волосся. Бавовняну хустку або шматок тканини згортаємо так, щоб вийшла неширока пов’язка, обв’язуємо нею голову там, де починається лінія росту волосся. Це для того, щоб коли сироватка або кисле молоко трохи обтікатимуть, пов’язка затримувала рідину. Надягаємо на голову поліетиленовий пакет, зверху – хустку чи рушник і ходимо так не менше трьох годин, а можна й цілий день. Далі миємо голову як звичайно. Волосся перестає випадати одразу, покращується стан шкіри голови.

Холодний компрес із сироватки допомагає при головному болю. Треба просто полежати з ним 20 хвилин. Якщо дуже болить голова, рекомендується випити склянку сироватки дрібними ковтками. Теплі ж компреси на ніч роблять для лікування хворих суглобів. Тканину слід намочити, обгорнути хворе місце, зверху – поліетилен, а потім іще утеплити шарфом чи шерстяною хусткою.

Склянка трохи підігрітої сироватки натщесерце нормалізує роботу кишківника, очищає його й печінку від токсинів, шлаків, стимулює роботу печінки та нирок, має м’яку послаблювальну дію. Амінокислоти сироватки сприяють виробленню гормону радості – серотоніну, тому вона рекомендується при розладах нервової системи й депресіях.

Сироватка незамінна і у городництві. Для того, щоб добре росли огірки та помідори, на літр продукту додають 9 літрів води і поливають під корінь. Земля має бути вологою. Для профілактики фітофтори у томатів або борошнистої роси у огірків їх обприскують нерозведеною сироваткою. Щоб розчин був ефективнішим, додають декілька крапель йоду.

Таким чином, сироватка – це  унікальний продукт, який по праву можна назвати не просто життєдайним еліксиром здоров’я, краси та молодості, а й помічником в інших сферах нашого життя.