четвер, 29 травня 2025 р.

Молоко і сироватка – найкорисніші продукти для всіх

 




Молоко з найдавніших часів вважається їжею богів, еліксиром життя, символом достатку. Згадаймо біблейську «землю обітовану», де течуть молоко та мед. Молоко було священним напоєм у давньоєгипетських і давньогрецьких ритуалах, мітраїзмі, ісламі. У ведійському міфі про створення світу боги та асури – надприродні істоти, наділені життєвою силою (асу), збивали молочний океан, щоб створити сонце і місяць.

1 червня відзначається Всесвітній день молока, який у 2001 році заснувала Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, щоб підкреслити важливість молока як глобального харчового продукту.

Найбільш поширене коров’яче молоко. На другому місці – козяче. Та люди споживають і інші його види, досить екзотичні для нас. Серед них овече, кобиляче, верблюже й навіть осляче, оленяче та лосине молоко. Існує ще рослинне молоко, яке на вигляд і смак нагадує коров’яче, але не є таким. Це витяжка з круп або горіхів. Вони замочуються, подрібнюються разом з водою, після цього віджимаються. Найпопулярніше кокосове, соєве, мигдальне, гречане молоко. Є ще багато інших його різновидів.

Уявити життя без молока і молокопродуктів просто неможливо. Ми п’ємо молоко, виготовляємо сири, йогурти, кефір, іншу смакоту на основі сквашеного молока, робимо морозиво. А ще молоко додають у тісто, готують на ньому різноманітні каші. Також молоко використовують у м’ясних виробах. Легше, напевно, сказати, де без нього можна обійтися.

Молоко – самодостатній продукт, який можна вважати їжею, а не напоєм. Воно містить близько 200 активних компонентів. Склянка ж молока може служити повноцінним разовим прийомом їжі. Найдавніші останки одомашненої корови, відомі наразі, датуються VIII тисячоліттям до нашої ери. А це значить, що ми п’ємо молоко вже більше десяти тисяч років.

У молоці 87% води, решта – мікро- і макроелементи, білки, амінокислоти та інші корисні речовини. Загалом їх близько 80 різновидів, збалансованих в ідеальній для засвоєння організмом формі.

Молоко – їжа для дітей. Дитячий організм виробляє особливий фермент – лактазу, який розщеплює лактозу – молочний цукор. Він добре засвоюється у процесі травлення та надає молоку солодкуватого смаку. Лактози у молоці близько п’яти відсотків – більше, ніж будь-якого іншого мікроелемента. Проте з віком лактази виробляється все менше, а у представників деяких народів і людей, старших 50 років, вона не виробляється взагалі. Проте не у всіх. Серед тих, у кого організм у дорослому віці продовжує виробляти лактазу, – найбільше жителів Північної Європи. Існує думка, що під час останнього великого заледеніння більший шанс на виживання мали дорослі, у яких цей фермент продовжував вироблятися, і вони на додачу до всього іншого могли споживати молоко. Таким чином відбулися генетичні зміни, які тепер дозволяють багатьом людям насолоджуватися цим прекрасним продуктом у будь-якому віці.

Молоко надзвичайно корисне. Воно заспокоює нервову систему, кальцій і фосфор беруть участь у побудові клітин головного мозку, а завдяки високому вмісту білка молоко допомагає наростити м’язову масу, покращує роботу шлунка, сприятливо впливаючи на його слизову оболонку, і є ефективним засобом при печії. Молоко зміцнює серцево-судинну систему, допомагає при застуді. Для хворого горла склянка гарячого молока, яким треба запивати скибку хліба з маслом та медом, – найкращі ліки. А тепле молоко з медом вважається ефективним від безсоння, не будучи снодійним засобом. Випите на ніч, воно заспокоює організм, знижує секрецію шлункового соку, позитивно впливаючи на рецептори, втамовує спрагу.

Молоко можна споживати у будь-якому вигляді. Воно чудово смакує свіжим, а коли скисне, залишається так само смачним і корисним. Люди здавна навчилися переробляти молоко. Найпростіше – відтопити кисле, або, як його ще називають, кисляк. У результаті отримуємо сир і сироватку. Для цього в гарячу піч на певний час ставили посудини з кислим молоком. Це коли є піч і молока багато. Але коли печі нема й молока одна банка або ще менше, то відтоплюємо його на водяній бані. У каструлю, на дно якої треба покласти шматок тканини, ставиться банка з кислим молоком, наливається вода. Тканину підкладаємо, щоб банка не лопнула. Вода повинна бути врівень з молоком. Далі каструлю ставимо на вогонь і через пів години з моменту закипання води вогонь вимикаємо. Чекаємо, поки все вичахне, а далі проціджуємо через тканину або марлю, складену в кілька шарів. За тисячі років тут нічого не змінилося. Тканину зав’язуємо, підвішуємо над посудиною на декілька годин, щоб стекла сироватка. Якщо сиру небагато, можна скористатися металевим ситом, поставивши його попередньо, наприклад, на каструлю.

Є безліч рецептів виробів із сиру, молока, але хочеться поговорити про сироватку. Вона дуже недооцінена. Деякі навіть виливають її геть. А це надзвичайно корисний продукт, який використовується тисячоліттями. Першу письмову згадку про сироватку знаходимо у давньогрецькій літературі. А як відомо, греки тих часів приділяли багато уваги своїй зовнішності і були просто фанатами здорового способу життя.

Перше – це, звичайно, кулінарія. На сироватці виходять чудові млинці. Додаємо яйце, трохи соди, необхідну кількість муки. Можна обійтися без цукру, щоби був простір для фантазії. Коли у млинець загорнути щось солодке (той же сир з родзинками), буде солодка страва, а якщо сир трохи підсолити, додати кропу, іншої зелені, страва вийде несолодка. Смачно ще, коли начинкою служить гречана каша з печінкою. Є й інші варіанти. На сироватці замішують тісто для пирогів, пиріжків, оладок, вона незамінна при приготуванні окрошки, а щоб було ще смачніше, треба додати трохи сметани. М’ясо, замариноване в сироватці, буде дуже смачним і ніжним.

Якщо сироваткою умиватися, покращується стан шкіри, колір обличчя. Маска для волосся з цього продукту просто пречудова. Також можна використовувати кефір або кисле молоко. Для цього нахиляємося над ванною чи тазом, набираємо рідину в долоню, добре змочуємо голову та волосся. Бавовняну хустку або шматок тканини згортаємо так, щоб вийшла неширока пов’язка, обв’язуємо нею голову там, де починається лінія росту волосся. Це для того, щоб коли сироватка або кисле молоко трохи обтікатимуть, пов’язка затримувала рідину. Надягаємо на голову поліетиленовий пакет, зверху – хустку чи рушник і ходимо так не менше трьох годин, а можна й цілий день. Далі миємо голову як звичайно. Волосся перестає випадати одразу, покращується стан шкіри голови.

Холодний компрес із сироватки допомагає при головному болю. Треба просто полежати з ним 20 хвилин. Якщо дуже болить голова, рекомендується випити склянку сироватки дрібними ковтками. Теплі ж компреси на ніч роблять для лікування хворих суглобів. Тканину слід намочити, обгорнути хворе місце, зверху поліетилен, а потім іще утеплити шарфом чи шерстяною хусткою.

Склянка трохи підігрітої сироватки натщесерце нормалізує роботу кишківника, очищає його й печінку від токсинів, шлаків, стимулює роботу печінки та нирок, має м’яку послаблювальну дію. Амінокислоти сироватки сприяють виробленню гормону радості – серотоніну, тому вона рекомендується при розладах нервової системи й депресіях.

Сироватка незамінна і у городництві. Для того, щоб добре росли огірки та помідори, на літр продукту додають 9 літрів води і поливають під корінь. Земля має бути вологою. Для профілактики фітофтори у томатів або борошнистої роси у огірків їх обприскують нерозведеною сироваткою. Щоб розчин був ефективнішим, додають декілька крапель йоду.

Таким чином, сироватка – це  унікальний продукт, який по праву можна назвати не просто життєдайним еліксиром здоров’я, краси та молодості, а й помічником в інших сферах нашого життя.

неділя, 25 травня 2025 р.

Як дар найсвятіший від вічного слова (до Дня слов'янської писемності і культури)

 






Щороку 24 травня українці разом з іншими слов'янськими народами відзначають День слов'янської писемності і культури – свято, яке духовно поєднує наші народи, повертає до спільних витоків мови та культурних надбань. Воно приурочене до дня пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів та провідників християнства, які відіграли визначну роль у розвитку і становленні слов'янської писемності та культури, покровителів Європи. Початком офіційного відзначення цього свята на державному рівні у нашій країні став Указ Президента від 17 вересня 2004 року.
  Слов'янська абетка була створена в IX столітті, приблизно у 862–863 роках. Кирило використав грецький алфавіт, суттєво змінивши його, щоби передати слов'янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця й кирилиця. Остання отримала назву на честь засновника. Кирилиця поширилася серед східних і південних слов'ян та стала основою писемності багатьох із них, у тому числі й української. Абетка складалася з 38 букв, на неї Кирило витратив "три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однакове, що намагатися писати на воді!"
  Поява писемності дозволила нашим народам стати поруч з іншими великими народами світу, оскільки заклала основу грамоті, науці, культурі й досягненням у всіх сферах життя, які не втрачаються з часом, а зберігаються і виходять на новий рівень. Кирилична абетка стала своєрідною основою, поштовхом для інтелектуального розвитку. Після цього писемність кожного зі слов'янських народів почала розвиватися за законами, притаманними їхнім мовам.
  Власна писемність для кожного народу є важливою умовою формування нації, ознакою самоідентифікації та сприяє відчуттю його духовної єдності, розвитку власної літературної мови, національних літературних традицій, освіти, культури, науки. Писемність і мова дуже тісно пов'язані – неможливо вивчити будь-яку мову на прийнятному рівні без письмових джерел. А книги рідною мовою – ще одна з переваг власної писемності. Завдяки їм ми здобуваємо знання. Ніщо не здатне так розширити світогляд людини, як друковане слово. Усна інформація – це добре, але лише книги передають знання без спотворення і у значно більшому обсязі.
  Мова й культура слов'янських народів розвиваються впродовж тисячоліть, вбираючи в себе найкраще від усіх етносів, що проживають на теренах кожної країни. Писемність же дає змогу все це зберігати і передавати наступним поколінням, утверджуючи неповторність кожної нації як невід'ємної частини слов'янського світу.