Єдність українців забезпечила захист держави з перших годин ворожого нападу. Те, що Україна вистояла і в перший рік війни змогла звільнити частину захоплених територій, відбулося перш за все завдяки звичайним людям, які одразу згуртувалися і стали на боротьбу з ворогом.
За тридцять років незалежності ми відчули смак свободи, вільного життя і як воно – жити у власній державі. Не ідеальній, але своїй. Ми намагалися зробити її кращою, розбудовуючи міста і села, змінюючи президентів. І водночас змінювалися самі, стаючи сильнішими, рішучішими, згуртованішими. Тому той, хто зазіхнув на нашу волю, наші мрії та прагнення, несподівано для себе відчув шалений опір. Війна справді стала народною. Багато хто пішов у військо. Інші допомагали оборонцям, викриваючи позиції окупантів. Так, за словами військових, 95% координат уражених ворожих цілей на Чернігівщині передали місцеві жителі. Усі намагалися допомагати одне одному: доставляли харчі, ліки військовим і місцевим мешканцям, евакуювали людей. Залишилося багато лікарів, які продовжували свою роботу в надскладних умовах. Комунальники і транспортники намагалися забезпечити життя міст і громад.
Місто чи село – це не лише будинки, вулиці. Це перш за все люди. І опір чинили вони. Тому наші міста можна назвати містами героїв, а села – селами героїв. Це – про конкретних людей, які проявили сміливість, не залишили ближніх та вірили в перемогу України. Про тих, хто першим зустрів велику війну, а їхні міста і села стали символами опору і стійкості, звитяги та незламності. Одні українські міста тримали і продовжують тримати удари, не дозволяючи ворогові йти далі, інші забезпечують тил, приймаючи десятки тисяч українців, які змушені були покинути свої домівки. А ті, що тимчасово окуповані, продовжують боротися, незважаючи ні на що.
Десять українських міст отримали почесну відзнаку «Місто-герой України», яка була заснована у березні 2022 року. Але все частіше їх називають містами героїв, містами великих людей, які борються і перемагають ворога. Чернігів – щит, що захистив столицю. Херсон, мешканці якого під час окупації влаштовували демонстрації проти загарбників. Миколаїв зі знаменитим «Доброго вечора, ми з України!». Харків. Його нещадно обстрілюють, але харків’яни, які неймовірно люблять своє місто, одразу його відновлюють, демонструючи цим абсолютну зневагу до ворога. Адже чудові люди можуть жити лише у красивому і доглянутому місті. Маріуполь, Волноваха – міста Донеччини. Наш біль і наша незагоєна рана. Вони тимчасово окуповані, але не скорені. Місцеві партизани стежать за ворогом, улаштовують диверсії і передають координати скупчення військ, техніки, боєприпасів, після чого в тих місцях «розквітає бавовна». Буча, Ірпінь, Бородянка, Гостомель – маленькі затишні міста-супутники столиці. Після їх визволення увесь світ побачив жах російської окупації.
Ми продовжуємо боротися. Ворог усе більше відчуває, що таке українська лють і сила. Ми прагнемо звільнити всю нашу землю. Не можна залишати жодного українського міста чи села у російській неволі, адже всі міста України – міста героїв, форпости незламного духу.
Пропонуємо до вашої уваги огляд літератури «Міста героїв» із циклу «Книги війни». Усі ці видання можна взяти у відділі абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових.
355.4(477)
Б 91
Бура Д. М. Місто-герой Харків. 28 історій незламності / Дар’я Бура. – Харків : Орбіта, 2023. – 348 с.
Бої за Харків та його околиці тривали з 24 лютого до 11 вересня 2022 року. У книзі зібрано лише декілька історій тих, хто бився за місто і область. Військові, нацгвардійці, воїни добровольчих підрозділів, сформованих у перші дні війни. Серед них «Хартія», «Kraken», 127-ма бригада ТрО, що тепер називається 127-ма окрема важка механізована бригада. Місцеві кажуть: урятувати Харків від окупації вдалося завдяки тому, що всі містяни об’єдналися. Одні долучилися до територіальної оборони, хоча ніколи не бачили себе в армії, інші стали волонтерами, допомагаючи військовим і цивільним, або залишилися на своєму робочому місці, допомагаючи, наскільки це можливо, підтримувати життя у місті. Це лікарі, енергетики, комунальники. Вони і тепер продовжують свою справу, наближаючи перемогу.
355.4(477)
Г 83
Григоренко К. О. Ізюм. Зруйнований, але не скорений / Костянтин Григоренко. – Харків : Фоліо, 2023. – 221 с.
У книжці зібрані розповіді очевидців, газетні статті, дописи із соцмереж, документальні свідчення того, що відбувалося в Ізюмі з березня до грудня 2022 року. Вороги не могли захопити Ізюм протягом трьох тижнів, що дало нашим військовим можливість підготувати фортифікаційні оборонні споруди на схід і південний схід від міста. Місто перебувало в окупації від початку березня до 10 вересня 2022 року. Читач дізнається про реалії життя захопленого міста та його мешканців, дії окупаційної влади і тих, хто співпрацював з ворогом, трагедії перебування поруч з окупантами. Після звільнення Ізюму тут знайшли масові поховання як загиблих під час обстрілів міста, так і закатованих у численних катівнях, облаштованих росіянами.
355.4(477)
І-19
Іваницька Я. Війна очима киянки. Рік перший. Лютий / Яна Іваницька. – Київ : Саміт-книга, 2023. – 421 с.
Авторка книги, журналістка, перекладачка-драматургиня й письменниця, розповідає про життя Києва та Київщини у перший рік війни – від лютого 2022 до лютого 2023 року. Вона не полишала рідного міста навіть під час його штурму, коли ніхто не знав, чи увірветься дика орда росіян до української столиці, і на власні очі бачила, як змінювалося внутрішнє «я» киян під тиском обставин, як гартувався Дух. Про людей, події, думки, переживання, ідеї, культурне життя столиці під час війни і навіть гумор розповідається у книзі. А ще – про життя, яке, незважаючи на всі намагання загарбників, знищити не вдалося. На цих сторінках опубліковані есе Яни Іваницької, написані у час війни, а також фотографії авторки, Валентини Волкової та Ігоря Захаренка, на яких зафіксовані жахливі злочини армії рф.
94(477.51)
Н 55
Нескорена Чернігівщина: реальні історії війни: збірник. – Київ : Дакор, 2022. – 191 с.
Чернігів пережив понад місяць російського оперативного оточення, авіаційних бомбардувань і артилерійських обстрілів – від перших днів повномасштабного нападу до початку квітня. Успішна оборона Чернігівщини не дала змоги загарбникам створити сприятливі умови для наступу на Київ і його блокування. У книзі зібрані історії, підготовлені чернігівськими журналістами. Написані під час і після бойових дій, ці оповіді показують подвиг, героїзм та стійкість наших земляків. Ідеться не лише про воїнів, а і про звичайних людей, волонтерів, а також тих, хто забезпечував життя громад, рятував людей. Адже, попри все, ворог лише об’єднав і згуртував людей.
355.4(477)
П 44
Подобна Є. В. Міста-герої Буча, Ірпінь, Гостомель / Євгенія Подобна. – Харків : Фоліо, 2022. – 221 с.
Окупація та бої за Гостомель, Бучу, Ірпінь тривали близько місяця. Але щоб описати все, що там сталося за цей час, знадобиться не один десяток років. Увесь світ уперше із жахом побачив, що несе з собою «русскій мір». Та поряд зі злом, болем у цих містах жив небачений героїзм військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, звичайних містян – усіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував. Вони робили все можливе, щоб вигнати загарбників і повернути міста під український стяг. У книзі свої історії розповідають лікарі, рятувальники, військовослужбовці, волонтери, а також ті, хто займається ексгумацією тіл загиблих. Важливо, аби про все, що відбувалося в цих містах у часи окупації, знали і пам’ятали, а ті, хто їх знищував і заливав кров’ю, понесли заслужене покарання. Бо непокаране зло завжди вертається.
355.4(477)
П 44
Подобна Є. В. Форпост Охтирка / Євгенія Подобна. – Харків : Орбіта, 2023. – 222 с.
Охтирка жодного дня не була під окупацією. Прорвавши державний кордон і рушивши вглиб Сумщини, окупанти і уявити собі не могли, що їхні велетенські колони техніки зупинить місто, яке вони взагалі не розглядали як перешкоду. Та, об’єднавшись в один кулак, Охтирка і її захисники відбиватимуться так відчайдушно, що вже через місяць росіяни з ганьбою втечуть не лише з-під міста, а і з Сумщини взагалі. Воїни 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» уже в перший же день повномасштабного вторгнення зупинили ворога, відігнавши його за межі міста. Таким чином Охтирка стала щитом для багатьох українських міст і сіл. Ця книга – мозаїка історій про оборону міста. Про тих, хто захищав, допомагав, рятував. І ще про тих, чиї життя відібрали окупанти.
94(477)
П 56
Пономарьова І. С. Маріуполь на хвилях історії (1780–2022 рр.) / Ірина Пономарьова. – Київ : Кліо, 2024. – 366 с.
Авторка книги – докторка історичних наук, дослідниця етнокультурної спадщини греків і інших народів Надазов’я та історії Маріуполя – міста Марії, Маріка, як його ще називають. У книзі зібрано матеріал з історії міста від часів, коли запорозькі козаки засновували тут зимівники, до російської окупації у 2022 році. У своєму дослідженні авторка посилається на документи Маріупольської міської думи, Маріупольського грецького суду, міські часописи, листівки, фотографії, артефакти, які до повномасштабного вторгнення зберігалися у Маріупольському краєзнавчому музеї, а тепер скоріш за все знищені. Останній розділ – окупація міста. Те, що пані Ірина бачила на власні очі. Майже два місяці вона разом з родиною прожила у підвалі. А потім завдяки допомозі колег-дослідників змогла евакуюватися на острів Крит. Але жінка вірить у своє місто, тому що, незважаючи на всі складні часи, Маріуполь завжди знаходив способи відновлюватися і розвиватися.
821(477)
Р 59
Рогожа В. Д. Добрий вечір. Ми з України. Нескорений Миколаїв: роман / Віталій Рогожа. – Київ : Ваш автограф, 2023. – 359 с.
Книга розповідає про перші п’ятдесят днів оборони міста. Автор описує кожний із них. Миколаївці з перших годин агресії вступили у бій з переважаючою в десятки разів силою противника і не здали Миколаїв. Своїм спротивом вони не лише зірвали плани агресора захопити ще й Одесу, а зуміли відбити майже всі зайняті ворогом території області. Розповідаючи про те, як чинили спротив загарбникові містечка і села Миколаївщини, про окремих учасників – тих, хто керував обороною, військових та бійців обласної варти, автор доводить, що ця війна не могла не статися, і просить читати історію відносин власного народу з московією. І не забувати, що вісімдесят відсотків росіян слідом за своїми пропагандистами повторюють, що української нації не існує. Але ми, українці, так не вважаємо. І це головне.
94(477)
Х 39
Херсон 2022: з Україною в серці. – Суми : Університетська книга, 2024. – 288 с.
До наукового збірника ввійшло 21 інтерв’ю херсонців, які пережили окупацію міста. Вони різного віку і належать до різних верств населення, але кожен має свій унікальний досвід, що дає можливість глибоко оцінити драматичний процес життя в окупації. Інтерв’юери провели своєрідне соціологічне дослідження. Усі інтерв’ю мають індивідуальний характер, хоча умовно свідчення поділені на чотири часові проміжки: життя до окупації, життя в момент окупації, життя після деокупації і прогнози на майбутнє. У кожного з респондентів своя історія, але зібрані разом вони допомагають реконструювати минуле, враховуючи окремі моменти і деталі, які слабко задокументовані, не потрапили в об’єктиви відеокамер, не збереглися у фотографіях.
Немає коментарів:
Дописати коментар