200 книг від Посольства Франції: розпочинаємо ознайомлення

Бібліотеки – це величезне багатство держави, культурна спадщина всієї світової цивілізації! Це справжня скарбниця знань, яка постійно поповнюється. Бібліотечний фонд Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка – один із найважливіших інформаційних ресурсів. Факт надходження дарів у бібліотеку – це показник її престижу, місця в суспільному житті. Усвідомлюємо, що життя без книги неможливе. Навіть у наш час, коли комп’ютери заполонили весь світ, люди знову і знову повертаються до читання друкованих видань.

Наша бібліотека переживає нелегкі часи після руйнування внаслідок російських воєнних дій. Життя продовжується. Книгозбірня відновлюється, працюючи у звичайному режими. Поповнюються фонди, проводяться масові заходи, здійснюється обслуговування користувачів у відділах.

Саме в цей нелегкий час закладу допомагають благодійні міжнародні організації, спонсори, звичайні мешканці нашої громади. Усім велика подяка!

Нещодавно до фонду бібліотеки надійшло 200 примірників книжок: 100 творів французьких та франкомовних авторів – класиків і сучасних, перекладених українською мовою, а також 100 дитячих книжок, які побачили світ у наших видавництвах. Ці книги передано бібліотеці в межах французько-української культурної співпраці, а саме – спільного проєкту культурного відділу Посольства Франції в Україні й Міністерства культури та інформаційної політики України. Його мета – поповнити фонди українських обласних бібліотек.

На сторінках блога ми розпочинаємо розповідь про книги, що надійшли до бібліотеки завдяки проєкту Посольства Франції.

821(44)

Б 46

Бенамер Ж. Заручники душі : [повість] / Жанна Бенамер ; з фр. пер. Віктор Мотрук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. – 197 с.

Етьєн, військовий репортер-фотограф, переживає складний і драматичний період свого життя. Під час одного з відряджень в охоплену війною країну він опиняється в полоні. Коли нарешті Етьєна звільняють, перед ним постає проблема – як повернутися до нормального життя. Чоловік приїжджає в село, де минуло його дитинство, до втомленої безнастанним очікуванням матері, що виростила його без батька. Морально підтримати Етьєна готові його вірний друг Енцо та подруга дитинства Жофранка. Троє друзів об’єднуються навколо проблем теперішнього й загадок минулого через невідкладність важливого питання: яка ж частка заручника є в кожному з нас?

Історія, що її Жанна Бенамер оповідає у книжці «Заручники душі», нагородженій 2016 року літературною премією Жакі-Букен, глибоко вражає. Роман накреслює шляхи до істинної свободи – тієї, яку вдасться знайти, лише осягнувши потаємне в самому собі.

 

821(493)

Б 86

Бошо А. Блакитний хлопчик : роман / Анрі Бошо ; з фр. пер. Іван Рябчій. – Київ : Пінзель, 2020. – 274, [3] с.

До вашої уваги – історія взаємин арт-терапевта і незвичного хлопчика-аутиста, який живе у власному вигаданому світі. Ці стосунки «лікар-пацієнт» більше скидаються на дружбу і тривають більше десяти років. За цей час Оріон (так звати хлопчика) долає непростий шлях митця: він працює в жанрі як скульптури, так і живопису, графіки. Зрештою, позбувшись зайвих ілюзій, він може гордо написати на своїй візитівці «Митець».

821(44)

В 41

Віан Б. Серцедер : [роман] / Борис Віан ; пер. з фр. Дарії Бібікової. – Івано-Франківськ : Вавилонська бібліотека, 2017. – 173 с.

Ще з народження Жакмор знав, що він порожній. Знав напевно, адже це було написано в його медичній картці. Саме тому своє життя він вирішив присвятити «наповненню» та став психіатром. Одного разу Жакмор потрапляє до дивного селища в не менш дивному місці на березі моря. Тут люди ненавидять усе навколо, на ярмарках торгують літніми людьми, а проповідник далекий від морального ідеалу. Але є в цьому селищі людина, що не може примиритися з жахами навколо. Це Клементина, якій Жакмор допоміг народити трьох дітей. Мати всіма силами намагається вберегти їх від жорстокого навколишнього світу, але навіть цей невеликий оазис перетворюється на клітку для його жителів... Так їхня сім’я опиняється в центрі психоаналітичного експерименту психіатра.

821(44)

К 99

Кюссе К. Блискуче майбутнє / Катрін Кюссе ; пер. з фр. Марина Марченко. – Київ : К. І. С., 2017. – 324, [1] с.

«Блискуче майбутнє» – це романтична мозаїка, де змішалися післявоєнна Бессарабія, Румунія Чаушеску, Ізраїль 70-х і «американська мрія». Елена народилась у Бессарабії, але, рятуючись від Радянського Союзу, її сім’я із зовсім маленькою донечкою змушена була емігрувати до Румунії. Згодом дівчина закохується в Якова, та батьки забороняють їй зустрічатися з ним тільки через те, що юнак – єврей. Зрештою Елена долає їхній опір, одружується з Яковом і здійснює свою мрію – залишає комуністичну антисемітську Румунію. Подружжя емігрує до Ізраїлю, однак доброго в цьому мало. Ізраїль живе в облозі, під постійною загрозою війни, що може забрати їхнього єдиного сина Александру. Елена переконує Якова емігрувати до США. На шляху до «блискучого майбутнього» сина подружжю доводиться здолати чимало перешкод. Потрапивши нарешті до Америки, вони, сорокарічні, починають життя з нуля у Нью-Йорку. І коли «блискуче майбутнє» сина, здається, забезпечене, з’являється нова загроза – невістка…

 

821(44)

Ф 17

Фай Г. Маленька країна : [роман] / Ґаель Фай ; пер. з фр. Марина Марченко. – Київ : К. І. С., 2017. – 166 с.

Хлопчик Ґабі живе в раю – в чудовій зеленій Бурунді, країні «тисячі пагорбів», поблизу озера Танганьїка – одного з найглибших і найдовших на Землі. Його дитинство наповнене вибухами кольорів розкішних бугенвілій, ніжним ароматом лимонника, солодким смаком манго… Улітку 1993 року сім’я гучно, на весь квартал, святкує одинадцятиріччя Ґабі, влаштувавши пікнік, де пригощають запеченим на грилі м’ясом крокодила.

А вже восени в Бурунді вибухає громадянська війна… «Іноді вечорами шум пострілів змішувався зі співом птахів або з закликом муедзина, і часом я зовсім забувався, і цей дивний звуковий всесвіт захоплював мене». А ще через кілька місяців у сусідній Руанді, на батьківщині його матері, починається геноцид: за 100 днів у країні вбито мало не мільйон мешканців, поміж них – і родину матері. «Є речі, які ти не повинен бачити, ніколи в житті». Але Ґабі доводиться побачити. Дитинство скінчилося.

«Я думав, що був вигнаний з моєї країни. Повернувшись по слідах свого минулого, я зрозумів, що був вигнаний з дитинства. Що здається мені ще жорстокішим».