Кількість хворих на цукровий діабет в Україні давно пересягнула мільйонну
позначку, і зараз знаходиться в районі 1 млн. 200 тис. осіб, із них
близько 8 000 дітей. Серед них близько 200 тис. осіб - інсулінозалежні.
За останні 10 років, за даними МОЗ, поширеність хвороби збільшилася у
півтора рази, і продовжує зростати. Явище вже давно досягнуло характеру
епідемії, адже, за оцінками експертів, на кожного офіційно
зареєстрованого хворого доводиться як мінімум 2-3 випадки
недіагностованого захворювання. Хвороба стрімко молодшає. Якщо ще 10
років тому переважна більшість хворих на діабет була у віці старше 30
років, на сьогодні відсоток цієї вікової групи швидко наближається до
половини.
Наша Чернігівська область, хоч і займає одне із останніх місць в Україні по поширеності цукрового діабету на 100 тис. населення (за даними на 01.01.2011р. - 2123,2 чол.), похвалитися гарно поставленою профілактичною роботою з його ранньої діагностики не може. У нас цей показник один із найгірших у країні. Всього ж у області станом на 1 січня 2011 р. був зареєстрований 23 381 хворий на цукровий діабет, із них 4 612 осіб із діабетом І-го типу, тобто інсулінозалежних. У самому Чернігові кількість хворих складає більше 6 000 чоловік.
У місті і області діє затверджена обласною радою Програма «Цукровий діабет» на 2011–2015 роки. Згідно неї, на лікування і профілактику хвороби у бюджеті передбачено 73 421,4 тис. грн.
На сьогодні закупівля інсуліну для хворих, які його потребують, здійснюється у стовідсотковому обсязі за бюджетні кошти, і це велика допомога хворим у їх нелегкій боротьбі. Але, крім самої необхідності приймати інсулін, діабет викликає цілу низку інших ускладнень, які, за невчасної діагностики і лікування, можуть привести до найтяжчих наслідків, аж до самої смерті. В першу чергу це хвороби нирок, очей , збільшення ризику інфарктів та інсультів, розвиток гангрени ніг із необхідністю їх ампутації. Цукровий діабет невиліковний, і, таким чином, людина, що потрапила на гачок хворобі, на все життя виявляється прикутої до необхідності лікуватися, тратити на це значні кошти, і боротися не тільки із самим діабетом,а і з викликаними ним супутніми захворюваннями.
У Чернігові з 1993 року діє Товариство сприяння хворим на цукровий діабет. Знаходяться вони по вул. Ушинського, 6, у гуртожитку "Чексіла" №4, де є актовий зал для зібрань і обговорення проблем, та кабінет адміністрації. У минулі роки міською владою виділялися кошти на фінансування його потреб, але цього року з невідомих причин міською радою виділення коштів на товариство передбачено не було.
Руслана Простакова, голова товариства, не за чутками знає про хворобу - діабет забрав її чоловіка у зовсім молодому віці, всього 35 років:
- На жаль, лікарі-ендокринологи, які знають про цю організацію, не розповідають про нас хворим, не інформують, що у нас можна отримати підтримку, не направляють до нас. Раніше ж лікар був цар і бог. У нього стоїть холодильник із інсуліном, і він хоче - дав, не хоче - не дав. А тепер, коли форма відпуску інсуліну рецептурна, і відпуск безкоштовний, вони, хочеш-не хочеш, мають виписувати рецепта, і йди в аптеку, отримуй.
І від міської влади цього року ми отримали нуль цілих нуль десятих копійки коштів. Минулі роки було хоч 10-15 тис. грн. на рік, маленькі гроші, але ми їх якось економили, і на найнеобхідніше нам вистачало. Майже все, що тут у кабінеті, і у актовому залі - спонсори дали. Меблі деякі я свої привезла. Я розробила програму, і ходила на поклон до всіх чиновників, щоб нам дали фінанси на неї. Але дуже важко зрозуміти людині, яка сама не стикалася з цією хворобою, наскільки вона страшна. Пожили б вони з нами хоча б пару тижнів, побігали безкоштовно, подивилися на цих людей, як вони виживають, може, і змінили б свою думку. Нам же треба хоча б найнеобхідніше. Глюкометри для вимірювання цукру у крові - один коштує близько 1 000 грн., а за які кошти його купити діабетику, у якого пенсія близько 800 грн.? Тонометри для виміру тиску. І що найбільш необхідне - медикаменти. На цей рік я теж розробила таку програму, але не знаю, дадуть щось чи не дадуть.
Соколов до мене приїздив 4 жовтня, сказав: "Дві ваші вимоги пишіть, ми задовольнимо". Але я написала більше, тому що це несправедливо. Тим же безпритульним он скільки дають. А нам доводиться ходити з простягнутою рукою.
Допомогу, на жаль, велику ми надати хворим не можемо. Але якщо спонсори виділяють якісь медикаменти - роздаємо всім. Секонд-хенд нам дарують, виділяємо одяг тим, хто не має можливості собі купувати. Влаштовуємо заходи для наших членів. 14 листопада, наприклад, Міжнародний день хворих на діабет, у нас буде святковий стіл. На свята, той же Новий рік, на ялинку міського голови і губернаторську прошу, щоб нашим дітям зробили вхід. Якщо знаходяться спонсори, дітям на святого Миколая подарунки роздаємо. Також до нас приходить лікар-ендокринолог, читає лекції. Медсестра є, яка може робити уколи, якщо людина сама собі не може. Моя мама, психолог, розмовляє з хворими, консультації надає.
Ще одне дуже важливе питання, вирішення якого я хочу добитися - діти дошкільного віку. У нас же є в дитсадках групи для дітей з вадами зору, слуху. А дитячого садочка, або хоча б кількох груп для дітей, хворих на цукровий діабет, немає. А зараз же стільки таких діточок. І ніхто не хоче брати їх до садочку, бо за них іде величезна відповідальність, адже персонал має бути обізнаний із хворобою. І в такому садочку має бути лікар-ендокринолог, медсестра, які знають, що таке діабет, можуть надати першу допомогу у випадку ускладнення. І їм же спеціальний режим, спеціальне харчування потрібні. Це моя велика мрія і план - зробити такий дитсадок у Чернігові.
Наша Чернігівська область, хоч і займає одне із останніх місць в Україні по поширеності цукрового діабету на 100 тис. населення (за даними на 01.01.2011р. - 2123,2 чол.), похвалитися гарно поставленою профілактичною роботою з його ранньої діагностики не може. У нас цей показник один із найгірших у країні. Всього ж у області станом на 1 січня 2011 р. був зареєстрований 23 381 хворий на цукровий діабет, із них 4 612 осіб із діабетом І-го типу, тобто інсулінозалежних. У самому Чернігові кількість хворих складає більше 6 000 чоловік.
У місті і області діє затверджена обласною радою Програма «Цукровий діабет» на 2011–2015 роки. Згідно неї, на лікування і профілактику хвороби у бюджеті передбачено 73 421,4 тис. грн.
На сьогодні закупівля інсуліну для хворих, які його потребують, здійснюється у стовідсотковому обсязі за бюджетні кошти, і це велика допомога хворим у їх нелегкій боротьбі. Але, крім самої необхідності приймати інсулін, діабет викликає цілу низку інших ускладнень, які, за невчасної діагностики і лікування, можуть привести до найтяжчих наслідків, аж до самої смерті. В першу чергу це хвороби нирок, очей , збільшення ризику інфарктів та інсультів, розвиток гангрени ніг із необхідністю їх ампутації. Цукровий діабет невиліковний, і, таким чином, людина, що потрапила на гачок хворобі, на все життя виявляється прикутої до необхідності лікуватися, тратити на це значні кошти, і боротися не тільки із самим діабетом,а і з викликаними ним супутніми захворюваннями.
У Чернігові з 1993 року діє Товариство сприяння хворим на цукровий діабет. Знаходяться вони по вул. Ушинського, 6, у гуртожитку "Чексіла" №4, де є актовий зал для зібрань і обговорення проблем, та кабінет адміністрації. У минулі роки міською владою виділялися кошти на фінансування його потреб, але цього року з невідомих причин міською радою виділення коштів на товариство передбачено не було.
Руслана Простакова, голова товариства, не за чутками знає про хворобу - діабет забрав її чоловіка у зовсім молодому віці, всього 35 років:
- На жаль, лікарі-ендокринологи, які знають про цю організацію, не розповідають про нас хворим, не інформують, що у нас можна отримати підтримку, не направляють до нас. Раніше ж лікар був цар і бог. У нього стоїть холодильник із інсуліном, і він хоче - дав, не хоче - не дав. А тепер, коли форма відпуску інсуліну рецептурна, і відпуск безкоштовний, вони, хочеш-не хочеш, мають виписувати рецепта, і йди в аптеку, отримуй.
І від міської влади цього року ми отримали нуль цілих нуль десятих копійки коштів. Минулі роки було хоч 10-15 тис. грн. на рік, маленькі гроші, але ми їх якось економили, і на найнеобхідніше нам вистачало. Майже все, що тут у кабінеті, і у актовому залі - спонсори дали. Меблі деякі я свої привезла. Я розробила програму, і ходила на поклон до всіх чиновників, щоб нам дали фінанси на неї. Але дуже важко зрозуміти людині, яка сама не стикалася з цією хворобою, наскільки вона страшна. Пожили б вони з нами хоча б пару тижнів, побігали безкоштовно, подивилися на цих людей, як вони виживають, може, і змінили б свою думку. Нам же треба хоча б найнеобхідніше. Глюкометри для вимірювання цукру у крові - один коштує близько 1 000 грн., а за які кошти його купити діабетику, у якого пенсія близько 800 грн.? Тонометри для виміру тиску. І що найбільш необхідне - медикаменти. На цей рік я теж розробила таку програму, але не знаю, дадуть щось чи не дадуть.
Соколов до мене приїздив 4 жовтня, сказав: "Дві ваші вимоги пишіть, ми задовольнимо". Але я написала більше, тому що це несправедливо. Тим же безпритульним он скільки дають. А нам доводиться ходити з простягнутою рукою.
Допомогу, на жаль, велику ми надати хворим не можемо. Але якщо спонсори виділяють якісь медикаменти - роздаємо всім. Секонд-хенд нам дарують, виділяємо одяг тим, хто не має можливості собі купувати. Влаштовуємо заходи для наших членів. 14 листопада, наприклад, Міжнародний день хворих на діабет, у нас буде святковий стіл. На свята, той же Новий рік, на ялинку міського голови і губернаторську прошу, щоб нашим дітям зробили вхід. Якщо знаходяться спонсори, дітям на святого Миколая подарунки роздаємо. Також до нас приходить лікар-ендокринолог, читає лекції. Медсестра є, яка може робити уколи, якщо людина сама собі не може. Моя мама, психолог, розмовляє з хворими, консультації надає.
Ще одне дуже важливе питання, вирішення якого я хочу добитися - діти дошкільного віку. У нас же є в дитсадках групи для дітей з вадами зору, слуху. А дитячого садочка, або хоча б кількох груп для дітей, хворих на цукровий діабет, немає. А зараз же стільки таких діточок. І ніхто не хоче брати їх до садочку, бо за них іде величезна відповідальність, адже персонал має бути обізнаний із хворобою. І в такому садочку має бути лікар-ендокринолог, медсестра, які знають, що таке діабет, можуть надати першу допомогу у випадку ускладнення. І їм же спеціальний режим, спеціальне харчування потрібні. Це моя велика мрія і план - зробити такий дитсадок у Чернігові.
Немає коментарів:
Дописати коментар