Сергій Жадан «Ворошиловград»

Сергій Жадан — культова постать в сучасній українській літературі, автор романів «Інтернат», «Месопотамія», «Ворошиловград», поетичних збірок «Господь симпатизує аутсайдерам», «Життя Марії», «Тамплієри» тощо. Його творчість відома далеко за межами нашої держави. Твори Жадана відзначені престижними міжнародними літературними нагородами, такими як премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року, премія «Книга року BBC», літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського, премія Brücke Berlin, премія Jan Michalski Prize for Literature, премія «ЛітАкцент року» тощо. Вітчизняні та зарубіжні критики високо поціновують літературний доробок автора. 

Хоча дехто з оглядачів уже встиг оголосити прозову книжку Сергія Жадана «Ворошиловград» своєрідним майже продовженням повісті «Депеш Мод», сам Жадан в інтерв’ю сказав, що це зовсім не продовження, хіба що суто метафорично можна уявити, як герої «Депеш Мод» трохи повиростали й опинились у «Ворошиловграді» з його вже новими реаліями та проблемами. Заперечити авторові тут можна лише в одному: нова книжка перегукується з «Депеш Мод» не тільки героями, чи навіть і не стільки героями, як самим письмом, точніше кажучи, сполученням доволі стрімкого, хоч і не завжди логічно-реалістичного сюжету з піднесено-ліричним, насиченим метафорами.

Це мала бути коротка подорож – провідати брата, який тримав бензоколонку в донбаських степах. Та, опинившись у місті свого дитинства, Герман мало не назавжди влипає в тутешній пейзаж. Брат зникає, на його бізнес зазіхають місцеві мафіозі, старі друзі мають дивні справи… Герман має визначитися із хиткою реальністю, минулим, що владно ввірвалось до його життя, та майбутнім, щодо якого є певні сумніви…
У цьому романі є все: цигани, рейдери, степ, занедбані будівлі, нескінченні дороги, футбольні баталії, друзі юнацтва, жінки, секс, алкоголь, спогади про мрії дитинства та, звичайно, джаз. Бо, як каже герой, потрібно слухати музику, яку любиш. Тільки не давати чужим свої навушники.

Екранізовано під назвою «Дике поле»