Новорічне есе

 

Гортаючи сторінки року, що минає

Гортаючи сторінку за сторінкою історію життя 2022 року, часом неможливо уявити, як ми змогли вистояти, вижити й намагаємося продовжувати жити далі.

Яскраві вогні новорічних гірлянд на ялинках, жарти, веселий сміх, теплі поздоровлення та побажання всього найкращого… Попереду цілий рік – 2022! Тоді ми були щасливі разом зі своїми рідними, близькими, друзями…

Мабуть, ніхто не міг припустити, що біда зовсім поряд. Безжальні крила війни вже напоготові. Ось-ось вони накриють міста і села нашої рідної України. На кордоні стоять немилосердні вбивці – ворожі гармати, танки та літаки.

Насувалася чорна хмара війни. У повітрі відчувався запах лиха, змішаного з тривогою та страхом. Ми не могли уявити навіть у жахливому сні, що на нас чекає: бомбосховища, заплакані очі дітей, які з надією вдивляються в обличчя мам, шукаючи захисту. Потяги, що летять у безодню, з темними вікнами вагонів, де інколи неможливо поворухнутися. Черги під

обстрілами, нестерпне виття сирен, сирі підвали, холод, темрява…

До біди та війни неможливо звикнути. Війна залишила темні плями в нашій пам’яті, розколола наші серця надвоє. У той же час ми стали міцними, навчилися перемагати страхи, здійснювати відчайдушні вчинки, дивуючись самим

собі. Ми збагатилися новими друзями, навчилися допомагати одне одному.

Як чорний смерч пролетів рік, наповнений тривогою за майбутнє. Ми стали сильнішими, навчилися цінувати життя, радіти звичайним простим речам, бути милосердними та щедрими, іншими очима дивитися на все, що нас оточує.

З надією і насторогою обережно, тихенько прочиняємо двері в Новий 2023 рік… Що за ними? Що б не трапилося, ми віримо в нашу перемогу, віримо в ЗСУ, бо з нами Бог і Україна! Наша рідна земля – це наше все!!! З прийдешнім святом усіх нас. Миру та злагоди, любові й терпіння!