Нові надходження у відділ абонемента Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка

Вдовиченко, Г.К.   Ось відкрита долоня [Текст] : збірка / Галина Вдовиченко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 204 с.

Оповідання, з яких складається книжка, – наче маленькі епізоди, незначні щоденні події, з яких і складається людське життя… Чоловіки й жінки, чужі та найрідніші, діти, брати і сестри… Вони даватимуть поради, чи, радше, пропозиції, які варто почути у швидкоплинному повсякденні. Вони тягтимуть три роботи в Італії та уникатимуть життєвих мелодрам. Вони гратимуть в історію на львівській площі Ринок і випадково передбачатимуть майбутнє. Як сліпі, навпомацки шукатимуть щастя, дослухаючись не до порад психолога, а до маленького заблуканого папужки. Збиратимуть тіло по шматках у військовому шпиталі і намагатимуться зібрати розбиті душі, малюючи зелене дерево… Проживатимуть життя, у якому слова раптом набули нових значень.

Кокотюха, А. А.     Автомобіль із Пекарської [Текст] : [роман] / А. А. Кокотюха. - Київ : Довженко Букс, 2016. - 281 с.

Львів, 1911 рік. У центрі міста, на вулиці Пекарській, у власному розкішному автомобілі знайдено мертвою доньку нафтового магната. У вбивстві підозрюють її таємного коханця. Це – Густав Сілезький, один із королів львівського злочинного світу. Він може довести свою невинність. Та докази готовий довірити лише одній людині – Климові Кошовому, який повинен знайти справжнього вбивцю, аби витягнути давнього знайомого з тюрми. У пошуках йому допомагає вірний друг Йозеф Шацький, і разом вони розкривають брудні таємниці з життя міської аристократії. Люди в масках, кримінальні ватажки, мільйонери, провокатори – підозрюються всі. І все ж найбільший ризик для Клима Кошового – це те, що його приватне розслідування категорично не подобається впливовій красуні Магді Богданович...

Коломійчук, Б. В.     Небо над Віднем [Текст] : [дві справи комісара Вістовича, Львів, 1914–1919 рр. : роман і повість] / Богдан Коломійчук. - Харків : Час читати, 2016. - 201 с.

До книжки увійшли детективний роман «Небо над Віднем» та повість «Остання справа комісара Вістовича». Роман розповідає про загадкові події, що мали місце у Львові, Будапешті та Відні в часи Першої світової війни. На виставці у місті Лева зникла одна із найцінніших коштовностей династії Габсбургів, яка до того ж має здатність змінювати плин часу. До справи береться львівська поліція на чолі з комісаром Вістовичем, а протидіє їм російська «охранка».

Скрябін, К.     Проза [Текст] / Кузьма Скрябін ; [фото Ю. С. Кочетової]. - Харків : Фоліо, 2016. - 376 с.

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. 1989 року записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох десятків пісень, а також ще і як талановитий письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та російською), «Я, Паштєт і Армія», та "Я, Шонік і Шпіцберген".

До цього видання включено усі прозові твори відомого музиканта, в яких якнайкраще розкрився його оригінальний, приправлений іскрометним гумором, письменницький талант.

"Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі. Але є про що розказати і, видно, доведеться все-таки з чогось почати..."

Кузьма Скрябін

Таран, Л.     Остання жінка, останній чоловік [Текст] : [оповідання] / Людмила Таран. - Львів : Видавництво Старого Лева , 2016. - 271 с.

Буденність та буттєвий вимір, іронія й романтизм, таємничо-містичне та впізнаване — все це поєдналося в книжці новел Людмили Таран. Одвічна напруга й осяйні миті людських стосунків, екзистенційні переживання, знайомі чи не кожній людині, — провідна проблематика її прози.

14 хитрих прийомів з психології, які корисно знати

1. Коли сміється група людей, кожен інстинктивно дивиться на того, хто йому симпатичніше всього (або на того, кого б він хотів вважати близькою людиною).

2. Коли доводиться робити щось особливо відповідальне або вимагає зосередженості, одним словом, то, що зазвичай змушує нас нервувати, варто спробувати жувати жуйку або навіть їсти що-небудь. Це асоціюється на підсвідомому рівні з відчуттям безпеки, оскільки зазвичай ми їмо, коли нам ніщо не загрожує.

3. Якщо на нас хтось злиться, а нам при цьому вдається зберігати спокій, то гнів, ймовірно, від цього тільки загостриться. Однак пізніше цієї людини стане соромно за свою поведінку.

4. Якщо на поставлене запитання людина відповідає лише частково, або занадто ухильно, не варто перепитувати. Краще просто мовчки подивитися йому в очі. Він, швидше за все, зрозуміє, що дана відповідь не задовольнила співрозмовника, і продовжить говорити.

5. Вирази особи, виявляється, можуть не тільки бути наслідком почуттів, а й викликати ці самі почуття. Зворотній зв'язок працює практично безвідмовно, так що бажаючим відчути себе щасливими слід посміхатися якомога частіше і ширше.

6. Краще не вживати в мові або листах таких фраз як «я думаю» або «мені здається». Вони самі собою зрозумілі, проте надають словами відтінок невпевненості.

7. Перед важливим інтерв'ю корисно уявити собі, що нас пов'язує з інтерв'юером давня близька дружба. Від нас самих майже завжди залежить, як сприймати ситуацію, і наш спокій і невимушеність можуть передаватися співрозмовникові.

8. Якщо нам вдається змусити себе щиро радіти при зустрічі з ким-небудь, при наступній зустрічі ця людина і сама буде рада нас бачити. (До речі, собаки постійно роблять з нами цей трюк).

9. Люди схильні погоджуватися на меншу ласку після того, як відмовили нам у більшому.

10. Чимало корисної інформації можна отримати, звертаючи увагу на положення ніг співрозмовника. Якщо, скажімо, шкарпетки його взуття дивляться в протилежну від нас сторону, це, як правило, означає, що людина хоче скоріше закінчити розмову.

11. Багатьом з нас доводилося бути присутнім на зборах, в ситуації, коли були підстави очікувати гострої і неприємної критики від кого-небудь. За подібних обставин найкраще сісти поруч з цією людиною. Практика показує - він втратить весь свій запал і намір атакувати, або, принаймні, буде набагато м'якше.

12. Більшість людей не відрізнять величність від простої впевненості в собі. Якщо навчитися всім своїм виглядом демонструвати впевненість, люди потягнуться до нас.

13. Добра порада для тих, хто працює в сфері обслуговування: варто повісити у себе за спиною дзеркало. Люди стануть поводитися набагато коректніше, адже нікому не подобається бачити себе роздратованим і злим.

14. Дуже корисна звичка - помічати колір очей людини при знайомстві. Він несвідомо відчує до нас симпатію внаслідок злегка подовженого зорового контакту.

21 березня

Саме 21 березня був днем весняного рівнодення, і в народі говорили, що з цього моменту починається весна. Прилітали жайворонки, і з цієї нагоди господині випікали печиво у вигляді таких птахів. "Жайворонками" 21 березня пригощали дітей, і вважалося, що таке печиво на столі символізують радість, благополуччя і щастя.
Намагалися саме на Вербоносицу, 21 березня, наламати як можна більше гілок верби і розвісити їх в будинку. Це приносить чистоту, красу, здоров'я. Якщо гілку верби поставити на столі у домі, то вона вижене всі труднощі і скорботи з дому, принесе щастя сім'ї.
Кажуть 21 березня: "Кого вербою б'ють, у того тіло буде легким", тобто хвороб не буде. Вірили, якщо розім'яти вербу, покласти її на голову і накрити хусткою, то можна позбавитися від головного болю. У цей день не можна починати серйозні справи, оскільки успіху не буде. Також не варто будувати плани на майбутнє - швидше за все, їм не судилося збутися.
Якщо в цей день побачиш людину, яку любиш, значить любов буде щасливою і довгою. Тому намагалися проводити час з дорогими людьми.

Цього дня можна вийти на перехрестя ввечері і сказати: "Раз, два, три!", і тоді можна побачити своє майбутнє. Проїде червона машина - зустрінеться любов. Чорна машина віщує неприємності, зелена - гроші, синя - мрії здійсняться, сіра - будуть зміни в житті, жовта - чекає успіх.
Народні прикмети на 21 березня
Птахи в'ють гнізда з сонячної сторони - літо буде достатньо холодним
Рано прилетіли жайворонки - прикмета, що весна буде теплою
Сніг 21 березня ще не зійшов, але верба вже зацвіла - погода буде теплою
Туман з'явився - чекай заморозків
Небом швидко пливуть високі хмари - скоро настане тепло
Сонячний день 21 березня віщує тепле літо. А якщо на вулиці холодно і похмуро, то літні місяці будуть такими ж
Сніг лежить 21 березня в полях нерівно, горбами - можна розраховувати на багатий урожай овочів
Багато води навколо - прикмета того, що рік буде врожайним.

15 березня  Центр по обслуговуванню користувачів з особливими потребами запросив підопічних геріатричного пансіонату відвідати Чернігівську обласну універсальну наукову бібліотеку ім. В.Г. Короленка. До їх уваги було запропоновано переглянути виставку ніжинської майстрині Ірини Василюк «Танок стрічки й полотна», прослухати бібліографічний огляд «Корисні речі своїми руками», переглянути сюжети обласного та міського телебачення про творчість Ірини Василюк та Агнеси Ляшенко. Відбулось спілкування з чернігівською майстринею Людмилою Толбаєвою. Працівник відділу абонемента провела ознайомчу екскурсію по бібліотеці.

Підопічні геріатричного пансіонату були задоволені зустріччю з творчими людьми і їх роботами.

Міла Іванцова "Я тут живу"

Іванцова Міла — українська письменниця, перекладач, журналіст, педагог і активний громадський діяч України. Володарка титулу "Золотий письменник України"(2012 р.), неодноразовий дипломант і лауреат літературного конкурсу "Коронація слова", автор шести виданих романів, а також збірок оповідань, учасник антологій сучасної прози.

Роман "Я тут живу" популярної української авторки чекав на видання дев’ять років. Він показує життя Києва і його мішканців у період між двома Майданами, коли люди, зі слів авторки: «не надто дослухалися до пульсу старовинного міста як живої істоти… Але всі ми у ньому жили, переплітаючись долями, більше чи менше цінуючи сам цей факт і один одного. Долали кожен свої сходинки, набивали кожен свої ґулі та, розчаровані результатами першого Майдану, знову сподівалися лишень на себе, не надто вірячи в «манну» з Печерських пагорбів. Працювали, виживали, любили, або шукали любові, подекуди замінюючи її сурогатом. Дехто покидав Київ і Україну назавжди, зневірившись у можливості перемін. Дехто полишав метушню цього міста, але навічно залишався прахом в його землі.
Автор не читає моралі. Не судить героїв. Не робить висновків. Вважайте, що просто дивитеся фільм про звичайні людські історії, які підгледіла прихована камера.
І знайте – ми змінилися. І автор. І Київ. І його мешканці. Навіть якщо хтось вважає, що він був осторонь. Ми всі пливемо в одному човні».

Роман про маленьких людей у великому місті, написаний з любов’ю до міста і до людей.

"Роза под дождём"

4 березня в Мистецькій вітальні Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка була представлена  виставка картин та відбулася презентація книги  "Роза под дождём"  чернігівської художниці, поетеси та композитора з обмеженими фізичними можливостями Ганни Ломакіної.  

Ганну Олександрівну прийшли привітати рідні, друзі та шанувальники її таланту серед гостей були присутні небайдужі до творчості талановитої дівчини люди, які сприяли видання представленої книги поезії. Це провідний спеціаліст департаменту культури  туризму національностей та релігій Дерейчук Ірина Василівна, Голова ради Чернігівської міської асоціації «Конкордія» кандидат психологічних наук Мозговий Віктор Іванович,  заслужена артистка України Максименко Наталія Костантинівна, членів громадської організації «Конкордія», які допомогли створити макет видання: Олена Летута, Олексій Силиченко, Леся Анака.
З теплими словами привітання та побажанням нових творчих успіхів виступила директор Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка Аліференко Інна Михайлівна.
Авторка народилась у Чернігові у 1989 році. Невиліковна хвороба  не зламали тендітну дівчину. Жага до самовизначення  спонукали ії почати малювати та писати вірші. Ганна  з дитинства брала участь у виставках для дітей з обмеженими можливостями від центру реабілітації «Відродження» та міського центру об’єднання інвалідів «Шанс». У 2013 та 2014 роках була активною участницей  у фестивалі «Обереги дитинства». Підсумком всього творчого здобутку стало видання книги  "Роза под дождём".

Ліричні вірші талановитої авторки звучали не тільки в стінах бібліотеки, а й з великої сцени Чернігівського обласного академічного музично драматичного  театру ім. Шевченка у виконанні заслуженої артистки України Максименко Наталії Костантинівни звучали вірші  Ганни про кохання. Щирі почуття, переживання, любов – це головне у творчості поетеси. 

Я всё решаю сама

Я спокойная, если меня не злить.

Мне всё равно, что люди говорят.

Слишком часто лились слёзы по щекам,

Теперь сильнее стала я.

Я всё решаю сама, чтоб мне там ни говорили.

Я всё решаю сама, как бы меня ни заставляли.

Но кого любить мне, моё сердце за меня решает.

Пусть все думают, что я наивная.

Пусть все думают, что я глупая.

Но я лиса хитрая, характер мой – колючий,

Душа моя сильная.

Но перед любовью я

совсем бессильная.

Анна Ломакина

"Чари кохання"

Одне з наймолодших свят України – День всіх закоханих, котре відзначається щороку 14 лютого. В Україні свято відзначається з початку 90-х років минулого століття.

Кохання буває простим і складним, короткочасним і безкінечним, ніжним та жорстоким. Буває злим та несправедливим, або ж навпаки дарує нам силу та впевненість. Воно робить людей щасливими та примушує страждати. Так, кохання буває різним, але життя без нього неможливе.

Тих, хто не уявляє свого життя без кохання, запрошуємо відвідати у відділі абонемента книжкову виставку «Чари кохання». Відвідувачі можуть віднайти одні з кращих творів українських і зарубіжних авторів, які писали чи пишуть про кохання. Також книги,  допоможуть  підібрати потрібні слова, додадуть рішучості, щоб  висловити свої почуття, донести свою ніжність до серця і душі коханої людини.

Запрошуємо всіх бажаючих загорнутися в чарівні обійми літератури про кохання.