Наше слово – слово вільного народу

 

  Рідна мова – це мова, яку людина засвоює з раннього дитинства без спеціального навчання; мова, якою кожен із нас мислить, прилучається до загальнолюдських цінностей. Ми стаємо свідомими, опановуючи мову своїх батьків. У художній літературі усіх народів світу рідна мова дає відчуття рідного краю, батьківського дому, материнського тепла, своєї вітчизни і сприймається не лише як засіб спілкування, знаряддя формування думок, а значно ширше – як одне з головних джерел патріотичних почуттів. У нинішній, воєнний  час, українці усвідомлюють це як ніколи раніше. Максим Рильський писав: "Мова – це втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її!".
  21 лютого у всьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Його  запроваджено для підтримки мовного й культурного різноманіття і багатомовності рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 1999 року, для вшанування пам'яті студентів, що загинули  під час демонстрації у Дацці. Молоді люди протестували проти рішення уряду Пакистану проголосити урду єдиною державною мовою в той час як переважна більшість населення країни розмовляла бенгальською. В Україні цей день відзначають починаючи з 2002 року.
  Історія мов деяких народів світу налічує тисячі років. Так, мова басків простежується понад двадцять тисяч років, нинішня державна мова Китаю (мандаринська) за одними даними існує десять, за іншими – шість тисяч років. Мова давніх єгиптян лише на письмі відома понад чотири тисячі років. І таких мов надзвичайно багато. Українська також належить до найдавніших мов світу. Тисячі обрядових пісень українців – колядки, щедрівки, веснянки, весільні пісні, інші зразки усної народної творчості – походять іще з часів язичництва, коли наші предки були сонцепоклонниками. У писемних пам'ятках вона фіксується починаючи від I тисячоліття до н. е. і аж до рукописів Руси-України ХІ–ХІІІ ст. Є також низка історичних фактів, які дають можливість простежити витоки української мови чотири-шість тисяч років тому. Українська мова, як і мова кожного народу, – живий організм, вона розвивається, змінюється. З плином часу у ній з'являються нові слова, поняття, але вона залишається цілісною у своїй основі і розвивається за законами, притаманними лише їй, а рідне слово є оберегом для народу. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять нації, оберігає і передає духовні скарби поколінь. Мова об'єднує людей в одне ціле. І наше ставлення до рідної мови формує ставлення світової спільноти до нас як до нації, тому слід твердо відстоювати власні мовні інтереси. Зберігати й розвивати рідну мову – це будувати незалежну, справді вільну країну, виховувати гідних представників свого народу і пишатися своєю Батьківщиною.