Письменники ювіляри 2020 року

 

 

Люблю життя таким, як воно є

Життя людини і космічний вік…

Духовний скарб чи брязкальце дешеве?

Лиш той, у кого серце кришталеве,

Виходить гордо на життєвий тік.

 

Книги талановитої чернігівської письменниці Ганни Арсенич-Баран популярні серед користувачів Чернігівської обласної бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Твори пані Ганни не затримуються на полицях, і це найкраща шана авторці. Написати книгу, яка припала б до вподоби читачу, – нелегке завдання. Та найголовніший секрет успіху письменника – бути щирим і відвертим, доносити до читача життєві істини просто й лаконічно.

Ганна Василівна народилась та довгий час жила на Івано-Франківщині. 1998 року з чоловіком і сином переїхала до Чернігова й закохалася в наше місто. Дуже швидко завоювала авторитет серед колег та однодумців, включилася у громадське життя міста. Нині очолює Чернігівську обласну організацію Національної спілки письменників України. Ганна Арсенич-Баран – лауреатка обласної премії імені М. Коцюбинського, викладачка кафедри української мови і літератури Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Ганна Василівна має значні творчі напрацювання в галузі письменства – як прози, так і поезії. В особі Ганни Арсенич-Баран маємо справжнього майстра українського слова, письменницю з великим набутком знань з багатьох галузей сучасної культури та науки.

У чому ж секрет такої популярності? На думку наших читачів, твори пані Ганни глибокі за змістом і в той же час легкі для читання. Вони залишають по собі шквал емоцій та вражень. Для творчості авторки характерні життєвий оптимізм, філософський погляд, прониклива ліричність і глибока пульсація думки. Кожне слово просякнуте любов’ю до рідної землі, до України.

Ганна Василівна має свого вдячного читача. Це запорука успіху та популярності. Сподіваємося, що на книжкових полицях бібліотеки з’явиться ще не одна книга талановитої  письменниці, що Ганна Арсенич-Баран іще довго радуватиме нас своїми творчими здобутками. Нових цікавих тем вам, пані Ганно, нових захопливих сюжетів.

Нещодавно Ганна Василівна відсвяткувала золотий ювілей. Ми від щирого серця вітаємо її.  Здоров’я і творчих здобутків, вдячних читачів!

Список літератури

Арсенич-Баран Г. В. Під райськими яблучками [Текст] / Ганна Арсенич-Баран. – Косів : Писаний камінь, 2001. – 84, [1] с.

 

Арсенич-Баран Г. В. Розквітлий глід [Текст] : поезії / Ганна Арсенич-Баран. – Косів : Писаний камінь, 2001. – 38, [1] с.

 

Арсенич-Баран Г. В. Тиха вулиця вечірнього міста [Текст] : [роман] / Ганна Арсенич-Баран. – Чернігів : Деснянська правда, 2007. – 205 с.

У романі зображені сучасні події, які відбувалися й відбуваються в новітній історії України. Головна героїня роману – молода журналістка з невеличкого райцентру, пройшовши через усі життєві перипетії, залишається морально чистою та безкомпромісною. Дівчина закохується в чоловіка, який їй не рівня ні в матеріальному, ні в моральному й духовному аспектах. Навколо цього кохання і розгортається весь сюжет роману.

 

Арсенич-Баран Г. В. Солодкі слова [Текст] : [оповідання, новели] / Ганна Арсенич-Баран. – Чернігів : Чернігівські обереги, 2009. – 175 с.

Книга Г. Арсенич-Баран «Солодкі слова» – це збірка так званої «малої» прози письменниці. Через розкриття різних тем і сюжетів порушені проблеми духовного й морального буття людини. У цій книзі Ганни Василівни понад 40 оповідань та новел. Вийшла друком 2009 р. в Чернігові.

Арсенич-Баран Г. В. Музика черемхи [Текст] : поезії / Г. Арсенич-Баран.– Косів : Писаний камінь, 1998. – 31 с.

Збірка Ганни Арсенич-Баран «Музика черемхи» – це поезія жінки, охопленої коханням. Жінки, яку теж кохають, – звичайним, таким земним і таким величним коханням, що на нього відгукується аж «музика комет», не те що черемхи… Навіть негучні громадянські мотиви, іноді печальні, все ж відзвучують відголосками всеохопного щастя.

Арсенич-Баран Г. В. Рушник на калині [Текст] : поезії / Г. Арсенич-Баран. – Косів : Писаний камінь, 1997.

Арсенич-Баран Г. В. Радуйся, Невісто Неневісная! [Текст] : роман / Ганна Арсенич-Баран. – Чернігів : Десна Поліграф, 2018. – 275 с.

Роман Ганни Арсенич-Баран «Радуйся, Невісто Неневісная» – зворушлива художня розповідь про життя і страждання Богородиці. У слові переплітаються теми віри, людської свободи, кохання, свідомого підкорення долі та проблеми месіанства й любові до рідної землі. Але бентежить душі передусім сила материнської любові. Діва Марія – Богородиця, але водночас Вона ще й Мати, яка переживає за долю Свого Сина і страждає Його стражданнями.

Безперечно, роман написаний серцем, тому пропікає людські серця й душі. Бо свого часу, як скаже поетеса,

Наткали павуки

тонкого полотна

мені на сорочку.

Занадто затонкого –

Всю душу видно.

 

Арсенич-Баран Г. В. Чарує буйнава весна [Текст] : поезії / Ганна Арсенич-Баран ; Департамент інформ. діяльн. та комунікацій з громадськістю Черніг. облдержадмін. – Чернігів : Десна, 2018. – 79 с.

 

Арсенич-Баран Г. В. Муська. Історія одного життя [Текст] : роман в новелах / Ганна Арсенич-Баран. – Київ : Український пріоритет, 2018. – 143 с.

Життя людини завжди складніше, ніж можна це описати в літературному творі. Кожен переживає щасливі та сумні моменти, кожен зазнає втіхи і печалі. У новому романі знаної письменниці Ганни Арсенич-Баран життя однієї жінки подане крізь призму життів та впливів, почуттів і відчуттів інших, близьких їй людей. Роман складається із шести новел, пов’язаних між собою змістом та ідеєю, єдиним часопростором та Україною.

Цвіт папороті [Текст] : антол. учасників Черніг. літ. шк. / [упоряд. Г. В. Арсенич-Баран]. – Київ : Друге дихання, 2019. – 226 с.

Літературний Чернігів [Текст] : щокв. мист. журн. літ. спілки «Чернігів». № 4 (88), жовт.–груд. 2019 / голов. ред. МихасьТкач ; редкол.: Ганна Арсенич-Баран [та ін.]. – Чер

До ювілея Ги де Мопассана

Творчість і життєвий шлях французького письменника

До 170 річчя ювілея видатного французького  письменника Гі де Мопассана

Гі де Мопассан, повне ім'я Анрі Рене Альбер Гі (фр. Guy de Maupassant; 5 серпня 1850, замок Міроменіль поблизу Турвіля-сюр-Арк, Приморська Сена — 6 липня 1893, Париж) — французький письменник, якого вважають натуралістом і декадентом, відомий в основному завдяки своїм новелам. Його творам властиві сильні акценти іронії, сатири і суспільної критики.

 Родина Мопасанів походить з Лотарингії, предки Гі де Мопассана оселилися в Нормандії (сучасний департамент Приморська Сена) в середині 19 ст. Батько Мопасана, Гюстав де Мопасан (Gustave de Maupassant), одружився в 1846 році з Лорою ле Пуатвен (Laure le Poittevin), панянкою з класу середьної буржуазії. Разом зі своїм братом Альфредом Лора приятелювала з Гюставом Флобером, сином хірурга з Руану, якому судилося серйозно вплинути на життя її сина. Лора була дівчиною непересічної літературної культури, захоплюючись класичною літературою, особливо Шекспіром. В 1856-му році вона народила Ерве, молодшого брата Гі. Розлучившись із своїм легковажним чоловіком в 1860-му, вона переїхала з обома синами до Етретату (Лора, як і її чоловік, переживе обох своїх синів).

 У віці тринадцяти років Гі став вихованцем Екклезіастичної школи в Івто (Institution ecclésiastique d'Yvetot) за бажанням своєї матері. Саме там він почав писати вірші. З самого початку свого католицького виховання він виявив категоричне несприйняття релігійних постулатів, що призвело до його виключення із закладу, після чого він вступив в Руанський ліцей, де проявив себе обдарованим учнем, захопившись поезією та беручи участь в багатьох театральних п'єсах. В цей час він зблизився з Луї Буіле (Louis Bouilhet) та, особливо, з Гюставом Флобером, учнем якого він став. В 1868-му на канікулах в Етретаті Мопассан врятував від потопель англійського поета Чарльза Алджернона Суінберна (Charles Algernon Swinburne), який на ознаку вдячності за його сміливість запросив його на вечерю. Мопассан побачив в цьому руку долі, тема, яку він використав пізніше…

Бакалавр в галузі письменства в 1869, він вирушає вивчати право в Париж за порадою своєї матері та Флобера. Але війна, що почалася, змушує його змінити свої плани - в 1870-му він записується добровольцем у французьку армію. Під час служби спочатку в інтендантстві, а потім в артилерії, він відступає разом з норманськими арміями перед натиском німецьких військ. Після війни він оплачує свою заміну у військах і залишає Нормандію для того, щоби надовго влаштуватися в Парижі.

 
В Парижі молодий Мопассан працює службовцем десять років - спочатку в Морському міністерстві, а потім в Міністерстві громадської освіти, куди він був переведений в 1878-му році. Вечорами він з головою занурюється в літературну працю. Протягом цих десяти років головною його розвагою були прогулянки на човні Сеною, завжди в галантній компанії, щонеділі та під час відпустки.

Гюстав Флобер бере Мопассана під свою опіку і стає для нього наставником в літературі, направляючи його дебютні кроки в журналістиці та літературі. У Флобера він знайомиться з Тургенєвим та Емілем Золя, а також з численними письменниками, що належать до шкіл натуралізму та реалізму. Він пише багато віршів та коротких п'єс.

В кінці 1877-го року у Мопассана діагностують сифіліс. Ця хвороба, що врешті-решт стала причиною смерті письменника, повсякчас отруюватиме його життя, попри його гумор: "У мене сифиліс! Нарешті справжній! (…) І я тим горджуся, чорт забирай, і зневажаю всіх буржуа".

Мопассан починає публікуватися в багатьох відомих газетах, таких, як Le Figaro, Gil Blas, Le Gaulois та L’Écho de Paris, потім присвячує свій вільний час написанню романів та новел. Флобер заохочує його до публікації в 1879-му році першої невеличкої книги під назвою "Історія минулих часів" (Histoire du vieux temps).

Зблизившись з Золя, в 1880-му році Мопассан бере участь в зборах письменників-натуралістів "Вечори Медану" (Les Soirées de Médan), де презентує свою першу новелу "Пампушка" (Boule de Suif) яка відразу стає гучним успіхом і яку Флобер характеризує як "безсмертний шедевр". В тому ж році раптова смерть Флобера залишає письменника сам-на-сам з долею.

Десятиріччя 1880-1890 стає набільш плідним період життя Мопассана: він публікує шість романів, більше трьохсот новел та кілька мандрівних нарисів. Прославившись завдяки своїй першій новелі, він методично працює, продукуючи щорічно два, а подеколи й чотири томи творів. Його справи ідуть добре і, долучаючись до його таланту, роблять його багатим.

В 1881-му він публікує свою першу збірку новел під назвою "Будинок Тельє" (La Maison Tellier), яка перевидається дванадцять разів протягом двох років. В 1883-му Мопассан закінчує свій перший роман, праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877го: "Життя" (Une vie), 25 тисяч примірників, якого продано менше, ніж за рік. Лев Толстой сказав про цей роман: "Це найбільший шедевр французької літератури з часів "Знедолених".

В 1883-му році  Жозефіна Літцельман (Joséphine Litzelmann) народжує йому сина, якого він не визнає. В наступному році народжується дівчинка, пізніше, в 1887-му - знову хлопчик, які так само не були ним визнані. В 1884-му Мопассан переживає роман з графинею Еммануелою Потоцькою (Emmanuela Potocka), багатою світською дамою, обдарованою зовнішньо та внутрішньо. В жовтні того ж року він починає писати "Любий друг" (Bel Ami).

В своїх романах Мопассан концетрує різноманітні думки та спостереження зі своїх новел. Його другий роман "Любий друг" (Bel Ami), виданий в 1885-му році, перевидавався тридцять п'ять разів протягом чотирьох місяців. З-під його плодючого пера виходять твори, що вирізняються стилем, та описом, загальним світоглядом та проникненням в деталі... Трьома роками пізніше (в 1887-1888) він створює роман, який деяки критики вважають його найкращим творінням - "П'єр та Жан" (Pierre et Jean).

Його природня несхильність до публічного життя та слабке здоров'я ведуть його до усамітнення, роздумів та медитації. Він відправляється в довгі мандри до Алжиру, Італії, Англії, в Бретань та Овернь, на Сицілію і кожна подорож для нього перетворюється на нові нотатки та репортажі для преси. Він відправляється в круїз на своїй яхті під назвою "Любий друг" (Bel-Ami), що отримала цю назву завдяки однойменному роману. Цей круїз, під час якого він відвідав Канни та Сен-Тропе, надихнув його на створення новели "На воді". Куди б він не їхав, рухливе життя та жага простору, часто-густо необхідні, аби забути хворобу, що мучить його, не заважають йому заводити приязні стосунки з тогочасними літературними особистостями, напиклад, Александром Дюма-сином.

Мопассан залишається друзями із Золя та Тургенєвим, натомість його стосунки з братам Гонкурами погіршуються: його щирість та гострий погляд на суспільство погано уживаються із атмосферою пліток, скандалів та заздрісної критики, яку брати створили навколо себе під виглядом літературного салону. Розбіжності з Гонкурами починаються під час підписки на монумент на честь Флобера.

Протягом останніх років життя у Мопассана розвинулася хвороблива любов до власної самотності, постійний страх смерті та певний вид параної, ймовірно із-за генетичної схильності - його мати страждала від депресій, його брат помер божевільним, але, скоріше за все, завдяки сифілісу, яким він заразився в молоді роки. Мопассан почувається та поводиться дедалі гірше, його психічний та ментальний стан постійно постійно погіршується, консультації лікарів не приносять користі. В серпні 1890-го він розпочинає писати "Незнайому душу" (L'Âme étrangère), яка так і не буде закінченою. В 1891-му він починає роман "Благовіст" (L'Angélus), який так само ніколи не буде закінченим. 31-го грудня він надсилає прощального листа доктору Казалі (Cazalis) з останніми в його житті рядками.

В ніч на 2 січня 1892 року Мопассан спробував накласти на себе руки, але служник підмінив кулі в його пістолеті на холості. Після цього він розбив вікно і намагався перерізати собі горло. 6-го січня Мопассан був поміщений в клініку доктора Еміля Бланш, де й помер від загального паралічу за місяць до сорока трьох років, 6-го липня 1893-го року, після вісімнадцяти місяців майже повної нестями. Похований на цвинтарі Монпарнас в Парижі (26-а секція).

За кілька років до цього Мопассан написав: "Я увійшов в літературу, як метеор, я залишу її, як блискавка"

мопасан

Список літератури:

Мопассан.  Ибранные романы [Текст] : в 2 т. / Ги де Мопассан. - Москва : Художественная литература, 1974.
   Т. 1 : Жизнь ; Милый друг : пер. с фр. / [примеч. Е. Евниной]. - 1974. - 524, [2] c.

    Мопассан, Ги де. Милый друг [Текст] : роман / Ги де Мопассан. - Харьков : Клуб Семейного Досуга, 2019. - 350 с.

Гузь, О. О.  Новела Гі де Мопассана "Місячне сяйво" : [урок] [Текст] / О. О. Гузь // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2012. - № 12. - С. 31-33

  Пославська, В. А.  Степан Радченко (В. Підмогильний "Місто") і Жорж Дюруа (Гі де Мопассан "Любий друг") : психологічні паралелі [Текст] / В. А. Пославська // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2011. - № 19-21. - С. 17-19.

Кузьмицька , Світлана.  Чи виправдовує мета засоби? Фрагмент уроку за новелою Гі де Мопассана "Пампушка" [Текст] / Світлана Кузьмицька // Всесвітня література в сучасній школі. - 2012. - № 10. - С. 27-28.

  Гузь, О. О. Новела Гі де Мопассана "Пампушка". 10 клас [Текст] / О. О. Гузь // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2011. - № 6. - С. 37-39.

    Каніболоцька, О. А. Використання аудіокниг у процесі вивчення прецедентних художніх творів світової літератури. На матеріалі новели Гі де Мопассана "Намисто" [Текст] / О. А. Каніболоцька // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2012. - № 6. - С. 24-27.

Мопассан, Ги де  Монт-Ориоль [Текст] : кн. для чтения на фр. яз. / Мопассан Ги де ; подгот. текста, примеч. и слов. О. П. Панайотти. - Санкт-Петербург : КАРО, 2008. - 413, [2] с.

             Мопассан, Ги де  Монт-Ориоль [Текст] / Ги де Мопассан ; Пьер и Жан : [романы : пер. с фр.] / Ги де Мопассан ; [предисл. А. И. Пузикова]. - Москва : Правда, 1984. - 429, [2] с.

Мопассан, Ги де "Пышка" и другие рассказы [Электронный ресурс] : аудиокнига / Ги де Мопассан ; текст читают: А. Хорлин, А. Зарецкий. - Киев : Сидиком, 2007.